На жаль, в інформаційному просторі зараз поширюється небезпечна тенденція — підготовка суспільства до позитивного ставлення до масової міграції з країн третього світу. Доведеться сказати кілька слів на цю тему.
(На фото - палаючий Дніпро 26 квітня 2026)
Нещодавно на зустрічі Кирила Буданова в CEO Club Ukraine один з учасників бідкався про складнощі імпорту мігрантів:
Ну а звідки ви їх берете?
Бангладеш, Індія, Колумбія, Ефіопія… Перепробували вже все.
Можливо, я б і пропустив цей фрагмент повз увагу — ну такі вже «цинічні бариги», які думають лише про свій бізнес і прикриваються словом «економіка». Таких не дивно зустріти.
Але коли Володимир Поперешнюк, засновник «Нової Пошти», написав цілий пост на цю тему — це вже інший рівень. Я дуже поважаю його як підприємця, людину, яка глибоко цікавиться економічною теорією, фінансує видання Австрійської школи та мислить стратегічно. Але тут він помиляється.
Ось із чого він починає:
«Міф про те, що трудові мігранти “забирають роботу” в українців — такий же абсурдний, як і міф про те, що технології створюють безробіття або що імпортні товари знищують вітчизняних виробників».
На жаль, зараз нам активно насаджують зовсім інший міф — що трудові мігранти це безумовне благо для економіки. Більше того, іноді лунає теза, що без них економіка просто не витримає. Але ж якось вона тримається досі. Думка «здатися» напливу мігрантів чимось нагадує думку здатися вимогам путіна. І це в той час, коли, наприклад, Ілон Маск каже, що вже за 10 років працювати взагалі буде не обов’язково через розвиток технологій.
Мігранти — це не лише питання економіки. Чому ми не хочемо вчитися на чужих помилках? Чому заплющуємо очі на серйозні демографічні та соціальні проблеми, які спричинила масова міграція в багатьох країнах Заходу? Ми намагаємося вирішити одну проблему (нестачу робочих рук), створюючи цілий комплекс набагато серйозніших проблем у майбутньому.
Чому замість цього не думати про покращення демографічної ситуації, про прозорі механізми демобілізації та бронювання, про створення умов для повернення українців з-за кордону? Врешті-решт, ми й так уже стали демографічним сировинним придатком для інших країн.
Чому бізнесмени-мігрантофіли не говорять про залучення саме висококваліфікованої робочої сили? Чому не згадують, що в більшості країн для отримання статусу резидента (не громадянства) потрібні значні інвестиції?
Порівняння з ОАЕ в цьому випадку недоречне. Я багато разів бував у Дубаї та інших еміратах і вивчав їхній шлях. Це окрема тема. ОАЕ — ієрархічне, фактично феодальне суспільство (у позитивному сенсі цих слів). Там мігранти — нижча каста без політичних прав і перспектив їх отримати. А в нашій корумпованій олігархічній демократії з тенденціями до ксенофілії та непропорційно великих можливостей для іноземців у владі — мігранти стануть загрозою не лише суспільству, а й самій демократії.
Як це виглядатиме для військових, їхніх родин і волонтерів? «Ви воюйте, віддавайте останнє, а ми віддамо ваші міста й села мігрантам. Ну а якщо виживете — збережемо для вас робоче місце (тільки з вашим ПТСР і вже неактуальним досвідом, до речі, ваш менеджер може бути індусом — тож у вільний час вивчайте гінді».
Невже в нас так мало актуальних питань, які могли б піднімати підприємці? Чому економіка досі не перейшла на воєнні рейки? Чому не покарані ті, хто наживається на війні? Чому така слабка боротьба з корупцією? Чому не відбувається ротація влади та залучення військових на ключові посади?
Можна поставити й класичне лібертаріанське питання — про зменшення ролі держави в економіці та кількості чиновників. Врешті-решт, можна підняти тему виборів. Як казав Кулеба в нещодавньому інтерв’ю: проводити вибори — ризик, але не проводити їх — ще більший ризик. Побачимо, чи про-мігрантська партія отримає більшість. А може, в цьому й полягає задум — наводнити Україну мігрантами, легалізувати їх і отримати новий лояльний електорат, який проголосує так, як скаже роботодавець?Запросити мігрантів легко. Набагато важче відправити їх назад. Це міна сповільненої дії, і ми не знаємо, коли вона вибухне.
Виходить, що зараз війна, неприваблива економіка та складна бюрократія — це те, що ще захищає нас від масового напливу мігрантів. Щодо думки українців — кому вона цікава? Можливо, лише перед виборами, але невідомо, коли вони будуть. Навіть у коментарях під цією публікацією Володимира Поперешнюка сотні українців засудили його позицію. Раніше я слухав і читав його інтерв’ю з захопленням, активно користувався послугами «Нової Пошти». Важко не погодитись з її внеском у сучасну логістику. Втім, саме через неправильну стратегічну позицію в кадрових питаннях (а не через 17 громадян Індії) я буду змушений перестати користуватись цими послугами, якщо ситуація не проясниться.
I find your post interesting. In Venezuela, before Chavismo, we had an open-door policy for immigrants for decades (there was no immigration control to expel anyone), leading to nearly a third of the country's total population being immigrants or descendants of immigrants. Now, this has had its good and bad aspects. On the positive side, European and Latin American immigrants enriched the national cuisine with dishes from their countries, opened new businesses, helped with commerce, etc. But on the other hand, the lack of regulation increased levels of violence from common criminals. There were Colombian criminals who brought their techniques of torture, extortion, and murder and taught them to Venezuelan criminals, which led to our crime becoming much more dangerous during the Chavista era of the 21st century.
In short, well-planned immigration can be good for the economy, but poorly planned immigration can bring other conflicts and can even serve as a school of crime for local populations.