"Cloudtherapy" in the fields. Love the clouds #142 (Eng-Ukr)


Finally I found the right word. Cloud therapy!!! This is when you walk in the open space and stare at the sky. It's different every time. There are no identical clouds, the same dawns and sunsets. There are no similar your thoughts during these walks. Every day you are different, like the world around you. Even when it seems that everything is very bad and hopeless. The sky heals. I inhale it, I drown in it, I marvel at this universe every time. This time, I didn't expect anything special... But here it is, a new series of this eternal series. Clouds arose over the edge of the forest and went through the sky as if diagonally, as if rising. If the field was dominated by yellow-orange colors, then above the gardens and orchards all were purple-violet-pink.	Нарешті я знайшла потрібне слово. Хмаротерапія!!! Це коли ти гуляєш по відкритому простору і вдивляєшся в небо. Воно щоразу інше. Не буває однакових хмар, однакових світанків та заходів сонця. Не буває однакових думок під час цих прогулянок. Щодня ти інший, як і світ навколо. Навіть коли здається, що все зовсім погано і безнадійно. Небо лікує. Я вдихаю його, я тону в ньому, я щоразу дивуюсь цьому Всесвіту. Цього разу, нічого особливого не очікувала... Але ось вона, нова серія цього вічного серіалу. Хмари зародилися над краєчком лісу і йшли крізь небо наче по діагоналі, ніби здіймалися ввись. Якщо над полем переважали жовто-оранжеві барви, то над садами і городами все було лілово-фіолетово-рожевим. Яка витончена палітра. Але який холодний був цей вечір. Мені здається, що найбільшу красу можна побачити саме у холодні вечори.

Finally I found the right word. Cloud therapy!!! This is when you walk in the open space and stare at the sky. It's different every time. There are no identical clouds, the same dawns and sunsets. There are no similar your thoughts during these walks. Every day you are different, like the world around you. Even when it seems that everything is very bad and hopeless. The sky heals. I inhale it, I drown in it, I marvel at this universe every time. This time, I didn't expect anything special... But here it is, a new series of this eternal series. Clouds arose over the edge of the forest and went through the sky as if diagonally, as if rising. If the field was dominated by yellow-orange colors, then above the gardens and orchards all were purple-violet-pink.

Нарешті я знайшла потрібне слово. Хмаротерапія!!! Це коли ти гуляєш по відкритому простору і вдивляєшся в небо. Воно щоразу інше. Не буває однакових хмар, однакових світанків та заходів сонця. Не буває однакових думок під час цих прогулянок. Щодня ти інший, як і світ навколо. Навіть коли здається, що все зовсім погано і безнадійно. Небо лікує. Я вдихаю його, я тону в ньому, я щоразу дивуюсь цьому Всесвіту. Цього разу, нічого особливого не очікувала... Але ось вона, нова серія цього вічного серіалу. Хмари зародилися над краєчком лісу і йшли крізь небо наче по діагоналі, ніби здіймалися ввись. Якщо над полем переважали жовто-оранжеві барви, то над садами і городами все було лілово-фіолетово-рожевим. Яка витончена палітра. Але який холодний був цей вечір. Мені здається, що найбільшу красу можна побачити саме у холодні вечори.