Not far from my house in the village there is a field from which you can watch the sunset.
I don't live there all the time, I only come sometimes. These are my native places that give strength and inspiration. Next to the field begins the forest, its edge can also be seen in these photos.
If you like to contemplate clouds, you will probably agree that no two clouds are the same! It's like human fingerprints...
That evening in September 2020 was a magnificent sunset. In about half an hour you could enjoy the constant change of colors and configuration of clouds. Pink, purple, mauve, and then orange, red, crimson ... It was hard to look away from this unearthly beauty! However, the evening extravaganza is over.
It is worth living for such moments, right?
Неподалік від мого будинку в селі є поле, з якого можна дивитися захід сонця.
Я не живу там постійно, а лише іноді приїжджаю. Це мої рідні місця, які дають силу і натхнення. Поряд з полем починається ліс, його край теж идднмо помітити на цих фото.
Якщо ви любите споглядати хмари, то мабуть погодитеся, що не буває на світі двох однаковихвих хмар! Це як відбитки пальців людини...
В той вечір у вересні 2020 був розкішний захід сонця. За якихось півгодини можна було насолодитися постійною зміною кольорів та конфігурації хмар. Рожевий, фіолетовий, ліловий, а потім оранжевий, червоний, багряний... Важко було відвести погляд від цієї неземної краси! Проте вечірня феєрія закінчилася. З останніми відблисками сонця я пішла додому, радіючи, що мала зі собою телефон і зробила ці фото.
Заради таких моментів і варто жити, правда?
This is my entry to the contest Love the clouds, #107.
Thanks for your time!! Bie!
Так, я теж іноді потрапляю на таку красу. Тоді відкладаю всі справи, беру телефон, сідаю на камінь біля дороги і дивлюся.
Так, треба вміти відкладати справи:) У мене це рідко виходить.
Wow, pretty landscape, congratulations
Thanks for your feedback:)