Привіт усім. Я продовжую описувати історію свого життя. Щодня зі мною трапляються щось нове. Іноді хороше, іноді не дуже. Але так має бути і я приймаю все, що мені дає моя доля.
Вчора після роботи в садку чомусь почала боліти голова, але я все таки повезла сина в басейн. Там є медична кімната. І я попросила, щоб мені поміряли тиск. Тиск був 120/70, трохи не добрий для мене. Мені нормально 90/60. Далі медична працівниця запропонувала поміряти температуру. Я чемно сиділа 5 хв. І ось 39° -цифра, яку показав ртутний термометр. Мені навіть в голову не приходило, що я можу мати високу температуру. Я цього не відчувала, можливо через сильний біль голови. За лічені хвилини я забрала сина з басейну, і ми поїхали додому.
Все, що я тоді холіла, це лягти в тепле ліжечко. Також мені потрібно було випити ліки від високої температури.
Температура почала спадати надранок. Я вирішила не вести сина в школу. Тим більше, що Львів знову в червоній ковідній зоні і багато шкіл на карантині і на дистанційному навчанні.
А зранку потрібно було піти в сімейну амбулаторію, щоб відкрити лікарняне. Мені важко було встати з ліжка, не було сили взагалі. Я з Максимом зібралися і пішли. Моя лікарка, з якою я підписала договір на лікарняному до кінця місяця. Тому мені сказали піти до іншої. Зараз усіх пацієнтів підозрюють на одну хворобу Ковід-19. Тому мене записали на ПЛР тест на вівторок. І виписали ліки для пониження температури і вітаміни з високим вмістом вітаміну С.
Дорогою додому мені почали приходити на вайбер повідомлення, що школу, в якій вчиться мій син, замінували. Тобто усі школи Львова замінували. Що дітей зі школи з поспіхом вивели на вулицю. Вони навіть не взяли речей. Діти з вчителькою стояли біля цирку і було дуже холодно, тому зайшли в приміщення цирку. Батьки дуже хвилювалися, що діти в такій ситуації. А я раділа, що мій Максим зі мною. І що я через свою хворобу не змогла привести його в школу.
Вдома мені дуже хотілося цитрусових. Мама мені прислала мандаринів, лимонів і Кумкват. Мабуть людський організм знає, що йому потрібно для відновлення. Треба тільки прислухатися і виконувати все.
Для мене залишається питанням, чому у мене піднялася така висока температура? Зараз дуже болить горло. Це все раптово і несподівано для мене. Я хворію раз в рік, але дуже сильно. І невже це коронавірус?
Добре, що є ця спільнота і я можу сюди написати свої думки і переживання. Мене радують дописи і нагороди, які отримують дописувачі. Спільнота ожила і це дає мені наснагу рухатися далі. Дякую усім, хто читає.
Поширюйте іншормацію про цю спільноту і залучайте людей, які пишуть цікаві історії!
Одужуйте скоріше! І нехай це не буде корона.
У менн з чоловіком досі нема декларації з сімейним лікарем. Безуспішно пробували кілька разів. І от сьогодні нарешті знайшли якогось, що приймає декларації. Ура. І краще хай він стає потрібним якогога рідше.
Бережіть себе і сина 😉🤗
Дякую велике вам, я вчора думала, що можу потрапити в лікарню і що Максима нема з ким залишити. Сьогодні вже легше і це добре.
Тримайтесь. Мені в такому стані завжди потрібен хтось, хто буде думати замість мене і розкаже і порадить мені все те, що я і так знаю, але голова не варить. Бо навіть за лікарями і їх призначеннями треба дивитись в чотири ока...
Ви праві на всі 1000%
Тим більше зараз лікарняне в електронному вигляді. Я написала своїй медсестрі. Все добре, маю лікарняне.
Зараз 37, організм бореться.
💊 🫖 🤜 💪
Коли дуже висока температура і болить горло, то це може бути ангіна. В будь якому випадку, одужуйте!
Дякую вам,тест покаже чи це не ковід. А поки що ми вдома до вівторка.
І найгірше для мене це втримати сина вдома. Тому що він хоче або дивитися в телевізор, або в телефон. Я хвилююся за його зір і він стає агресивним від гаджетів.
Наразі так має бути.
В Даринки так само зір почав слабнути, а окуліст, яка її оглядала, почала з нами сваритися, що ми даємо їй на смартфоні мультики дивитися. Ми на деякий час сильно були її обмежили в цьому і ситуація зір виправився. Але ви праві, без смартфона дуже важко (принаймні нашому поколінню, такі ми ліниві 😃), сина поки що не обмежували, коли він не "мамкає", то я дуже рада).
Але також треба контролювати, що вони дивляться, а ті ютюбівські алгоритми завжди підсовують їм якусь дурню. А ще російською мовою, був час, коли ми постійно були змушені відівчовувати Даринку від російських слів у її мові і це допомогло. А якби ми не стежили, то говорила б наша дитина якимось диким суржиком.
Я також радію, коли можу усамітнитися і не чути цього "Мам". Тому мені вдома стає некомфортно бути цілий день. Можливо, як стане мені трохи легше, то підемо на прогулянку. Бо дитина не винна, що мама хвора.
Одужуйте якнайшвидше. Цитрусові — дуже добре, та ще й від мами. Помірне вживання продуктів жовтого кольору додає сил і піднімає настрій, бо в них багато сонячної енергії. Спробуйте налаштуйтеся на позитив. Позаяк наші радісні емоції — теж ліки. Вони програмують мозок на одужання.
Дякую вам ❤️
Я навіть не здогадувала про таке. "Цитрусові як сонце". Все вчасно, і це мабуть вчасно, щоб я зосередила свої зусилля на чомусь важливішому в даний час.