Так, на цьому фото зображені черешеньки-скороспілки з нашого саду і вони дозріли буквально на днях. Та їхня назва звучить доволі іронічно, чи не так?
У нас є одне невеличке деревце цих черешень. У роки з нормальною погодою ягоди на цій скороспілці дозрівали вже наприкінці травня, тоді як звичайні черешні лише в середині червня. Цього року погода абсолютно несприятлива для ранніх фруктів та овочів: спочатку посуха, потім холодно, тепер заливні дощі. То ж ранні черешні дозріли у той час, коли зазвичай дозрівають звичайні черешні. А звичайні черешні ще зовсім зелені. В принципі, скороспілі черешні виправдали свою назву і цього разу – вони ж все дозріли швидше.
Минулими роками, коли наше деревце було зовсім малим, доводилося постійно пильнувати, щоб дітлахи із села не з’їли всі черешні, все ж нас в родині багато малечі, яка охоче ними ласує. Зараз черешня вже трохи підросла, ягід стало більше, то ж я намагаюся не помічати як сусідські малі ласують черешнями, я ж ще пам’ятаю, як воно було в дитинстві. А от мій дідусь вже не пам’ятає 😆. Він постійно ганяє звідти малих шибеників, буркочучи. Точніше ганяв, бо він вже обірвав черешні з дерева. Ось у таку алюмінієву «пушку»:
Я завтра їду в гості до брата, візьму, пригощу його сім’ю. Зараз кілограм черешень на базарі коштує понад 100 грн, буде смачний подарунок. Так, а тепер ми чекаємо наступну хвилю черешень, десь за два тижні. Там їх вже більше має бути, мабуть запрошу кількох знайомих дітлахів поласувати ними «легально». А дідусь хай собі буркоче 😉