Здається я трохи скучила за моїм блоґом. Останні кілька днів мовчала, як риба у воді.
Чому? Мабуть тому, що нема ресурсу, щоб писати щось позитивне. Люди постять красиві столи з модними наїдками або якісь ялинки та ярмарки... Кажуть, Різдво — це час див, посиденьок з рідними, гучної коляди. Мабуть так і було для мене в дитинстві, коли ще жили бабуся і дідусь і ми завжди на свята їздили в село. А зараз свята для мене чомусь наповнені смутком і ностальгією.
Тепер, щоб свята стали веселішими, потрібно мати вже свою сім'ю і дітей...
Тому я б сказала, що настрій у мене видався буденний.
Найбільше запамяталась гарна служба, яку ми відспівали з моїм церковним хором 7 січня зранку, з допомогою @nadin-zakrevska))) Незважаючи на дуже ранню годину (7.30!), у нас все вийшло досить красиво і легко. (Кожного разу для мене такі святкові служби — це страх, що я просплю, адже їхати потрібно на інший кінець міста!)
А ще на перший день свят випав лапатий сніг, який звісно ж одразу розтанув. Але подарував мені святкові миті. Мій район Сихів (це про нього співає репер Вова зі Львова, який жив по сусідству) перетворився в царство зими.
На наступний день я з великими зусиллями волі таки вибралась у центр міста, щоб зустрітись із давнім знайомим. Вдень місто виявилось досить таки сіреньким, дуже хочу побачити ще вечірній Львів, а для цього треба ще більше сили волі))) Вразили закриті кафешки (у дверях деяких закладів стояли столики-прилавки, це схоже на якусь дитячу гру), а люди їли куплену їжу на лавках, сходиках і фонтанах, адже і столиків нормальних на вулиці не поставили. Привіт, лок(х)-даун. Дивлячись на те, що відбувається у світі, я розумію, що всі фантастичні антиутопії — це не вигадка, а пророцтво. Ну а голубу здається і так норм...
Вкотре я зрозуміла, що місце інтроверта — у теплій затишній хатці і випивши із другом по три глінтвейни ми розійшлись по домах.
Мораль мого допису така: найважливіше в житті — розставити пріоретити, щоб мудро використовувати ту кількість енергії, яку маєш на даному етапі. Для мене це побільше займатись роботою на дому (а це переклад статей у вікі і ведення блоґу), доглядати за домом і котиками і чекати на теплу пору року.
Ну а пріоитет номер нуль — налагодити сон і режим, бо якщо чесно, то успіхи в цьому плані дуже непостійні. Спілкування з людьми мене досить сильно втомлює, тому мабуть я залягаю у зимову сплячку. Сподіваюсь, так буде не завжди.
Всім па-па, до скорої віртуальної зустрічі.
Розставлення пріоритетів і розуміння проблемних питань - це вже понад 50% успіху. Залишилось розробити свій власний план,як з ними впоратись і все вийде!
Я, до речі майстер складання планів. Але у мене проблема якраз у їх здійсненні... Тому зараз завдання №1: планувати мало, не ображатись на себе, якщо не все виходить і поступово "нарощувати силу".