Ожина, на відміну від великих дерев, не скидає свого листя восени, ви не побачите жовтогарячого чи багряного листя цієї колючої ягоди у жовтні, яке потім опаде на землю у листопаді. Але воно і не є вічнозеленим, хоча на початку зими так здається, особливо на контрасті з білим снігом. Але впродовж зими, мабуть під впливом морозів, ожинове листя поступово вкривається бурими плямами і тихенько відмирає. І вже до весни, коли час пробуджуватися брунькам та починати рости молодому листю, старе повністю опадає.
Ось у такому перехідному стані я сфотографувала листя ожини під час лютневих морозів. Вкрите сріблястим інієм, навіть з бурими плямами, це листя виглядало дуже красиво (і виглядає, я гадаю, на моїх фото 😊).
Коли я ще вчився у школі десь поруч росла одна ожина - це була рідкість. Коли років десять тому я був у Криму - бачив як її там багато, захотілося якось і собі посадати... А зараз, напевно таки клімат змінився, її поруч повно росте - і садити не треба.
У нас ожина ніколи не була рідкістю, росла собі в лісі, скільки себе пам'ятаю 😄