Сьогодні, та на найближчі 3 вечори я майже вільна жінка. 2/3 з моїх дітей вирушили у невеличку подорож на мою історичну батьківщину з бабусею та дідусем. Мені залишили чоловіка і малючка.
Провели їх на залізний вокзал. Така ностальжі-цей специфічний запах та атмосфера повертають у приємні спогади-шкільні та студентські роки.
Тож поки малі отримують спогади на все життя, я аж розгубилася чим зайнятися- зі мною так завжди буває, і не тільки з вільним часом, з грошима, наприклад також- коли мало, то потрібно все, як з'являються-не можу зорієнтуватися, що найважливіше. Це, звісно, короткотоивалий стан)
Ще хочу розказати, в продовження вчорашньої історії про шахрайку
, що через 30 годин очікування і 14 дзвінків у 102 до мене всеж таки доїхала поліція і прийняли в мене заяву🥳
Сподіваюсь це не найщасливіша новина у цій історії.
Всім гарного вечора🤍