Порцелянова дата/ Porcelain date (Ua/En)

in Team Ukrainelast year

Привіт всім, друзі.

У мене сьогодні порцелянове весілля. 1 лютого 2003 року я стала на весільний рушник. Минуло 20 років, а відчуття, що всього 2.

У житті кожної людини час від часу виникають думки про те, як склалося б життя, якби змінити якісь події. У багатьох виникає бажання повернути час назад та опинитися хоч на день у своєму минулому, щоб знову пережити якісь моменти. Я теж про це думала. Гарненько помізкувавши, дійшла висновку, що нічого б не міняла, бо кожне рішення та кожен крок приводило до якогось життєвого етапу, який є важливим для мене. Щодо повернення у минулі часи, то і мріяти про таке не хочу. Взагалі.

Це не означає, що все було гладко та чудово. Зовсім ні. По різному коливалася земля під ногами. За 20 років шлюбу було багато проблем, в принципі як у кожного. Просто існує відчуття, що людина, яку я обрала своїм супутником життя мені близька в усіх аспектах. Мій чоловік наче ментально доповнює мене.

Hello everyone, friends.
I have a porcelain wedding today. On February 1, 2003, I took the wedding towel. 20 years have passed, but it feels like only 2.
In the life of every person, from time to time thoughts arise about how life would turn out if some events were to be changed. Many have a desire to turn back time and find themselves at least for a day in their past in order to relive some moments. I thought about it too. After thinking about it well, I came to the conclusion that I wouldn't change anything, because every decision and every step led to some life stage that is important for me. As for returning to the past, I don't even want to dream about it. In general.
That's not to say that everything was smooth and wonderful. Not at all. The ground underfoot swayed differently. During 20 years of marriage, there were many problems, in principle, like everyone's. There is simply a feeling that the person I chose as my life partner is close to me in all aspects. My husband seems to complement me mentally.

Дивлюся на сучасну молодь, на їх відносини і розумію, що вони набагато розумніші за мене у цьому віці. Це так виважено, розмірено та, як я сказала дочці – не цікаво. Вона ж відповіла мені, що я не можу жити без надриву, спокійно, мені потрібна якась гострота у відносинах, а потім додала, що і батько таки й же😁. І вона вірно все підмітила. Чого-чого а веселощів та надриву у моєму сімейному житті вистачає. Нам з чоловіком потрібно, щоб було не нудно, назвемо це так💘.

Взагалі, згадуючи свій день весілля, мені трішки сумно. Не через ностальгічні почуття, а тому, що ми та наші батьки, які організовували процес, були такі дурні. Зараз розумію, що не потрібно було отого витратного гуляння на 200 осіб протяжністю в тиждень. А сукня? Скільки нервів потрачено на її вибір. Потім пам’ятаю 2-х годинне задоволення від свого весільного образу та суцільну втому до кінця дня. Це ж треба було огорнути себе такою кількістю блідо-рожевої тканини в перемішку зі стрічками та бісером, щоб мучитися при кожному намаганні поворухнутися🙄!

Своє сімейне життя уявно можу розділити на 2 частини: 10 років боротьба, кохання та пристосування, а наступні 10 років – будівництво взаємин та любов. Саме так, любов і кохання для мене різні речі. Кохання – це наркотик, фізична та моральна залежність. Любов – ніжність, оберігання одне одного та глибина.
Сподіваюся наступні роки та десятиліття будуть для моєї сім’ї щасливими та мирними (у всіх сенсах).

Дякую, що прочитали цей відвертий пост, який я вирішила написати у такий особливий для себе день.

I look at today's youth, at their relationships, and realize that they are much smarter than me at this age. It is so balanced, measured and, as I told my daughter - not interesting. She answered me that I can't live peacefully, calmly, I need some intensity in my relationship, and then she added that my father is the same too. And she correctly noticed everything. Somehow, there is enough fun and excitement in my family life. My husband and I need it not to be boring, let's call it that💘.
In general, remembering my wedding day, I feel a little sad. Not because of nostalgic feelings, but because we and our parents who organized the process were so stupid. Now I understand that there was no need for this expensive party for 200 people for a week. And the dress? How many nerves were spent on her choice. Then I remember 2 hours of pleasure from my wedding look and complete fatigue by the end of the day. You had to wrap yourself in so much pale pink fabric mixed with ribbons and beads that you would suffer every time you tried to move!
I can imagine my family life divided into 2 parts: 10 years of struggle, love and adaptation, and the next 10 years - building relationships and love. That's right, love and love are different things for me. Love is a drug, a physical and moral addiction. Love is tenderness, mutual care and depth.
I hope the next years and decades will be happy and peaceful (in every sense) for my family.
Thank you for reading this candid post that I decided to write on such a special day for me.

Sort:  

Вітання з порцеляновою датою. А я зі своєю дружиною вже 14 років разом, то і не знаю яке це весілля

Дякую за вітання😊

Щиро вітаю! Тепер вже "рукою подати" до Срібного весілля!))) А там... Пролетять роки, не зчуєтесь, як буде Золоте!))) У нас з чоловіком в червні - 53 роки, як оженилися А знайомі - 55!))))

Так. Роки летять дуже швидко