Щойно повернувся з передпросмотру кіно "На драйві". Це нове кіно, яке створили у нас в Україні.
Знаєте, бувають вечори, коли ти просто виходиш із дому, сподіваючись на непогане дозвілля, а потрапляєш у справжній епіцентр енергії, яка прошибає наскрізь. Саме так сталося зі мною вже вчора в Палаці Україна. Коли я підходив до будівлі, вже здалеку відчув, що це не буде черговий «культурний захід» для галочки. Під самий вхід підігнали заряджені автівки — ті самі, що знімалися в кіно. Блискучий хром, специфічний запах гуми та пального, і ця особлива естетика нічних перегонів, яка миттєво повертає тебе в часи, коли ми всі мріяли про власну «швидку конячку».
Ось тримайте фото:
Всередині атмосфера лише розпалювалася. Я зайшов у фойє, і повз мене пройшли дівчата з гоночними шоломами в руках. Вони не просто стояли як декорації, а енергійно махали прапорами, якими зазвичай дають старт на треку. Це спрацювало як тригер: у залі, який був забитий вщент, відчувалося це приємне гудіння натовпу, що чекає на щось по-справжньому вартісне. Коли ведучий взяв мікрофон, градус очікування вже зашкалював.
А потім почалося саме кіно.
Коротка версія перфомансу тут:
«На драйві». І тут мене «вкрило» по-справжньому. Фільм знімали в Харкові, і для мене це стало окремим болем і задоволенням водночас. Я впізнавав майже кожну вуличку, кожен поворот, де раніше гуляв або їздив. Але це не був той сонячний, безтурботний довоєнний Харків, до якого ми звикли в спогадах. Це був сучасний Харків — загартований, місцями побитий війною, зі шрамами на фасадах, але з абсолютно незламним духом. Ця атмосфера міста, яке продовжує жити, ганяти на швидкості та дихати на повні легені попри все, передана просто неймовірно. Дивишся на екран і розумієш: це не просто бойовик чи драма, це наше життя зараз, де драйв — це спосіб не збожеволіти.
Ось подивіться, трохи зняв для вас того відео. Якість страждає, але як зміг вже це зробити. До речі все законно так як зі сцени де був перфоманс неоднократно звучало, що можна знімати. Отже, якщо вам сподобається, йдіть у кіно і дивіться високу якість з 9 квітня буде в кінотеатрах. Підтримуйте наш кінематограф, бо тоді ви й підтримуєте наших Героїв у ЗСУ.
Довга версія відео з кадрами фільму
Я ловив себе на думці, що операторська робота влучила в саму точку. Кадри прольоту над містом, ці понівечені, але рідні стіни... В якийсь момент я навіть забув, що сиджу в кріслі кінотеатру. Здавалося, я сам тисну на педаль газу в тому Харкові, намагаючись втекти від реальності або, навпаки, наздогнати своє майбутнє. Це сучасне українське кіно, яке не боїться показувати правду, але робить це так стильно, що тобі хочеться цим пишатися.
Коли пішли титри, емоції в залі не вщухли, бо на сцену вийшов Монатик зі своєю музичною групою. І це був ідеальний фінальний акорд. Діма вміє запалити навіть найбільш скептичного глядача. Весь зал піднявся, люди вітали його, підспівували, і в цей момент я відчув неймовірну єдність. Музика, яка б’є в ритм серця, світло софітів і відчуття, що ми всі тут — живі, сильні та готові до нових звершень.
Наприкінці на сцену вибігли всі: актори, продюсери, вся команда, яка створювала цей проект. Бачити їхні обличчя — втомлені, але щасливі — було окремим задоволенням. Вони зробили крутий продукт у надскладний час, і це заслуговує на повагу. Я дивився на них і думав про те, як важливо сьогодні створювати щось своє, щось драйвове, щось, що змушує нас відчувати себе частиною великого та непереможного цілого.
Виходячи з Палацу Україна в прохолодний вечір, я ще довго прокручував у голові кадри з фільму та мелодії Монатика. Це був не просто перфоманс, це був маніфест того, що життя продовжується, і воно має бути на максимальних обертах. Якщо ви ще вагаєтеся, чи варто йти на українське кіно — просто згадайте про цей драйв. Ми вміємо робити якісно, ми вміємо робити емоційно, і головне — ми вміємо робити про нас.
Як ви вважаєте, чи може драйвове кіно стати новими ліками проти апатії в наш час? Чи важливо вам бачити в кадрі реальні, побиті війною міста, чи краще залишати це за межами розважального жанру? Пишіть у коментарях, цікаво почути вашу думку.