Привіт, друзі!
Останні дні старого року були насичені... Зависання у соцмережах і постійна реклама бездомним котів виснажила мене. Тому я дуже раділа, що вийшло поїхати в село на кілька днів. Коли немає морозу і в компанії є тато, який любить розпалювати піч, то це дуже гарні умови;)
And there is no more snow... We have had such a strange winter in recent years.
Rural landscapes.
Моя душа сумує за цим місцем. Тут нема постійного інформаційного потоку, нема завивання сирен і лише додаток у смартфоні нагадує про повітряну тривогу. Та тут не так її боїшся, як в місті...
Тут у мене прокидається натхнення щось писати і творити. В селі я прикрасила дві ялинки, у хаті та на вулиці, бо я дуже сильно хотіла це зробити... Хоча навіть не знаю коли знову туди поїду. Але думка, що там є прикрашені ялинки гріє мою душу. Бо хата для мене як жива істота. Я думаю, що вона радіє. Все має свою енергію. І доми, і техніка, і машина... У мене і комп'ютери і авто мають імена...:)
So far, instead of a Christmas tree, there are... cats in my city apartment.
Натомість у моїй міській квартирі взагалі не помітно, що Новий рік.
Вже другий рік поспіль я прикрашаю міську квартиру перед Різдвом, яке я наразі ще святкую 7 січня... Поки що у нашій церкві без змін, нагадаю, що я працюю з дитячим церковним хором, тому не особливо задумувалась про дату святкування. Мабуть, на наступний рік ми перейдемо на новий календар.
We (my dad and me) visited an acquaintance who lives on a deserted farm. In the photo on the left you can see an ancient well called a crane.
Ми з татом наводили лад на подвір'ї і намічали плани на майбутнє. Дуже багато там роботи... Невелика мряка змінилася гарною погодою, хоча фотографій вийшло мало. Не встигла...
Зараз я гуляю в парку і насолоджуюсь аномальним теплом, 10-15 градусів тепла у січні — це нехарактерно для нашого клімату. Дякую Богові за цю погоду. Бо нашим буде легше воювати.
І бездомним тваринам легше вижити. (І волонтерам менше роботи, бо менше хворих, ура).
Підсумки року я не підводжу, бо мої думки не тримаються купи і я не можу аналізувати подій. Вижила. Майже всі, кого люблю живі. Друзі зі Сходу та Півдня живі... А незнайомі красиві обличчя, які щодня бачу у некрологах, приносять великий смуток. І безпорадність. Живу у постійній тривозі. Не знаю, як допомогти. Як пришвидшити нашу перемогу...
Хайв, рости вже нарешті! Щоб мені вистачило і на мене, і на котів і на донати.
А скільки не написаних думок і статей... Пора мені зібратися докупи і цю зиму провести продуктивно.
Ця стаття була написана в понеділок вдень під час прогулянки по району, але опублікована в понеділок ввечері. Та спонукала до цього чудова ініціатива @shady Суботній фотодайджест, суть якої у тому щоб поділитись позитивними фото, які назбирались у телефоні за тиждень. Оскільки в суботу був останній день старого року, то вибачте за сильне спізнення:) Я вже давно зрозуміла, що коли намагаюсь виконувати правила, то взагалі нічого не пишу...
Ваші коментарі та голоси допомагають! До зустрічі:)
In my city district. I like evening walks very much cause I'm an owl;)
Зі Святом! Сьогодні є час, щоб не спізнитись!)))
Такий кіт смішний. Який у рукомийнику сидить
Так, Сірий любить спати у дивних місцях:)
теж роздуми ) лізуть в голову ці думки
Так, ви праві. У мене думок буває забагато.