Привіт усім учасникам цієї чудової групи #TeamUkraine. Я дуже тішуся, що можу вільно писати українською мовою. Пишу чесно, що мені легше висловитися нею, бо це є моя рідна мова.
Сьогодні хочу з вами поділитися своїми чудовими осінніми фотографіями. Я люблю Осінь. Це моя пора. Тому що я народилася 30 вересня. Моя мама мені розповідала, що саме після мого народження наступило "бабине літо". В переддень мого народження було пасмурно. А в наступний, коли я з'явилася на світ, засвітило сонце, стало тепло і затишно.
Зараз ця золота пора змістилася. Через тридцять з чубком років. Тепер "Бабине літо"приходить в середині жовтня, і аж до листопада. І я радію кожному сонячному дню. Хоч дні стали коротшими і все таки холоднішими. Але гляньте, яка краса навкруги! Навколо все в золоті. Мені дуже подобаються усі відтінки жовтого кольору. Вони не виглядають сумними. А навпаки є прикрасою в природі.
Бабусина хата. Ми дуже любимо тут бути з Максимом
Я зі своїм сином провели тиждень в селі. Це був не легкий тиждень для мені і для нього. Я мала багато роботи. А Максимові було трохи сумно самому. Мені він допомагав, але не довго. Потім він йшов бавитися іграшками, їздив на велосипеді і дивився мультики. Йому було сумно без дітей. Усі дорослі в селі працювали цілий день. А сусідські діти похворіли і сиділи вдома.
Але Максим вміє себе зайняти. Тому я змогла зібрати урожай, посадити цибульку і часник на зиму. І ще багато чого.
Ось на цьому фото вдалині видно Олеський замок. Він дуже крихітний, але він там є.
Своїх сусідів я майже не бачила. Усі в роботі. І мені здавалося, що в селі вдень взагалі нікого нема. А усі люди також ловили ясні дні. Господарі готувалися до зими. Збирали урожаї, сіяли пшеницю, привозили трактором бражку для худоби.
Отож, я мала лише кілька днів роботи в селі і дуже втомилася. А люди в селі живуть так постійно. Честь їм і хвала, що вони обробляють нашу українську землю, наш багатий чорнозем. Тому що багато людей покинули поля, продали корови, коні. Так легше. Тепер можна все купити в магазині. Навіть в селі тепер є чудовий магазин, де є все, що треба для життя.
Для мене осінь найбагатша і найкрасивіша пора року. І я думаю, що осінь називають не тільки тому, що вона розфарбовує листя в жовтий колір. Якщо оглянути навкруги, то можна зауважити, що жовте є також сіно і солома, гарбузи, горішки, яблука, нескошені поля і трави. А які різнобарвні ліси! Здалеку видно, що листя кожного дерева особливого відтінку.
Я чекаю осені, тому що маю великий сад з яблуками, вишнями, горіхами і сливами. Але найбільше я чекаю на один сорт яблук. Це зимові яблука Золота ранета. Для мене це найсмачніші яблука на світі. Вони можуть довго зберігатися. У мене в саду є дві такі яблуні. Їх можна збирати аж до морозів. В яблуках зберігаються усі вітаміни впродовж усієї зими. Яблука не бояться холоду.
У Львові я зберігаю ці яблука на балконі в ящику. І щодня печу їх в мультиварці. Це дуже смачно і корисно насправді. Печені яблука мають трохи кислуватий смак, але я не люблю додавати цукру. В такому приготуванні яблук краще засвоюються вітаміни нашим організмом ніж свіжі. Дуже сприяє контролю ваги і для похудання. Також я помітила, що добре впливає на шкіру, волосся і нігті. Тому що містить пектин, який додає до них міцності і пружності.
Користь печерних золотих ранет неймовірна,я рекомендую вам спробувати і відчути користь на собі.
Але не забувайте, що усе має бути в міру.
Гляньте! Хіба ж це не золото? Я радію, що дерева дали урожай. В наступному році вони можуть відпочивати. Якось так природою закладено, що дерева дають плоди через рік.
Мій осінній сад. Листя, наче килим. Я залишила багато яблук в саду. Вирішила їм буде краще ще полежати там. Адже для них це природній холодильник. А моя маленька Матіза не може одразу все перевезти до міста.
Мої "молодильні" яблука
Ще маю золоті горішки. В цьому році лише одне дерево вродило. Горіхи почали падати, коли з'явився вітер. Я і Максим шукали горіхи, наступаючи обережно на листя. Там через взуття ми відчували твердий горіх. Ми шукали горіхи таким способом, тому що горішки падали в шкаралупі. Їх важко було розгледіти між листям. Кілька я все таки розчавила:)
Але це не проблема, тому що я одразу їх спробувала. Горішки зараз в такому стані, коли жовта плівка легко відстає від білої частини. А білий горішок надзвичайно смачний і корисний.
Дякую Осені за таку щедрість. Я іноді думаю, що мені цього всього аж забагато. Чому? Тому що я все це не встигаю зібрати і перевезти до міста. Але це велике щастя мати хату , і сад, і город в селі. Надихатися осіннім повітрям з запахом опалого листя. Естетично насолодитися красою осіннього українського села. Відчути доброту людей, які приходять на допомогу, навіть якщо лише порадою.
Якщо ви змогли дочитати цей допис, напишіть, а яка для вас є осінь?
Мені дуже цікаво буде прочитати вашу думку!
Гарний пост! А щодо осінь, то цього року трошки бракує світла і тепла. Хоча й були сонячні дні, але справжнього бабиного літа толком не було. І ще, як не парадоксально, дуже сухо. Нещодавно був сильний вітер, то мені майже боляче було дивитись, як він здував верхній шар ґрунту з поораних полів, який за відсутності вологи перетворився на порох.
Дякую, вчора був благодатний осінній день. Мені хотілося зфотографувати все навколо! Шкода, що у мене нема доброго фотоапарата. Тому мої світлини зроблені телефоном.
Надіюся ще на тепло цієї осені.
Ну, гарні фото все ж, непогана камера в телефоні, бо я своїм навіть не намагаюся фотографувати таку красу, коли немає поруч фотоапарата.
Дякую вам ❤️, це телефон самсунг середнього сегменту. Наприклад, ліс я так і не змогла зфотографувати. Ліс, який я бачила і той який був на фотографії- це були зовсім різні світлини. А ще я роздумую над квадрокоптером, який фотографує з повітря.