Доброго недільного ранку всім і сонячного дня! А то ранок щось дуже хмурий , але це мені не помішало , здійснити ранкову міні прогулянку по по подвір'ї.
Я побачила неймовірну красу , крапельки роси на квітах! Це було дуже гарне видовище .
І тут мені згадалося одне з оповідань Василя Сухомлинського про "Крапельки роси".
Розповім коротенько про нього, можливо ви його не читали і вам буде цікаво
Одного ранку на троянді прокинулась краплинка роси. Цікаво , як я тут опинилась подумала краплинка, я ж увечері була в небі і їй захотілося повернутися назад.
І тут сонечко наче почуло , про що думає краплинка , яскраво пригріло і вона опинилася поруч з ним високо в небі.
А там багато інших краплинок, які утворилися в велику, чорну хмару, вони затулили сонечко, що його не було видно , сонечко розсердилося , послало в хмару грім і вона розсипалася і крапельки у вигляді дощу , знов попадали на землю . І тоді земля подякувала краплиньці , що вона прийшла до неї , бо та довго чекала на неї .
Гарні крапельки... дякую за оповіданнячко, треба буде сину прочитати))
Мене свого часу сильно надихнуло "Скільки ж ранків я проспав"
Це було у третьому класі здається, чи то батько мені розповідав(принаймні назву згадував - цитував) чи то в школі. Теж Сухомлинський, бо автора я не сильно пам'ятав
Будь ласка ! Я своєму теж почитаю!