Зараз точно не згадаю чи це був перший клас чи старша група дитячого садочка.
Мені мама купила нові штани, вони були особливі, легкі та зручні, можливо десь нагадували шаровари за зручністю, ніби спортивні, але то не були спортивні штани, вони були як брюки, так їх називала мама, ще до них був пасок.
Також нові туфлі теж я взув, мені тоді здавалося, що нові туфлі та штани це супер швидкі речі у яких я буду швидким та сильним. От не знаю звідки такі думки у мене тоді були :)
Я вдягнув ті штани та взуття і попросився піти на вулиці в них трошки погуляти. А що може статися не так?
Я швидко по сходах вибіг на вулицю з під'їзду та як ушпарив на всій швидкості, яка у мене тоді була в ногах, я так біг, що аж сам дивувався як швидко, я так ніколи ще швидко не бігав, я навіть почав думати це через такі штани швидкі чи через туфлі швидкі чи й тому й тому?
Не довго я біг, у асфальті заплуталися мої ноги і я полетів на бік розірвавши величезну дірку у штанях, ніби трикутником розірвалася тканина й висіла на бік.
Я не хотів іти додому, боявся, що насварять.
Мене насварили.
Штани зашили, але видно було, що то вже не нові штани.
Ниток таких не було під ці сірі штани, а були чорного кольору, ці нитки було видно й шов.
Штани носив тільки на двір гуляти, але бігати у них вже бажання більше не було.
Sort: Trending