Мої маленькі пробники глазурей до проекту про зруйновані доми насправді завжди краще відображають ідею проекту. На них глазур так страшно розтікається, що й дому не видно, одні потоки. У великих варіантах роботи я не наважуюсь таке реалізувати (а може й даремно), хоча піч мені часом сама робить сюрпризи.
Це свинцева глазур, яка уже не використовується в Європі, але яку моя кафедра старанно зберігає в окремій вінтажній шафі. Всі кольори там треба ретельно тестувати, щоб знайти правильну температуру випалу. Тому на пробники може йти кілька тижнів, враховуючи що один випал це одна доба, і в універі мені можуть ставити піч не кожен день, бо таких як я 25 чоловік.
Тож я часом мрію про свою майстерню де я робитиму ці пробники щодня сама собі)
