Психолог радить розслаблятися хоч інколи, гуляти парком, лісом. У мене зазвичай немає часу на таку розкіш (адже я могла би почитати книжки і краще підготуватись до екзаменів). Ну але тут наш китайський одногрупник запросив на китайський новий рік. Мене зацікавила пропозиція наїстися креветок і поговорити про філософію. Ми варили щось у якійсь скороварці, що стояла посеред столу. Туди всі кидали що хотіли, а потім ловили виделкою в воді серед інших об'єктів. Це традиційна церемонія їжі для китайської бідноти, і мені сподобалось. Вінсент старався задавати нам цікаві питання і бути милим, але його англійська така, що наші відповіді він все одно не розумів.
Після вечірки я пішла не на трамвай а в парк, і звідти було видно нічну Прагу. Мені згадалися слова психолога про ліс, а філософське есе якраз було про фотографію з розмитими персонажами і про те, що в таких фото людина розкриває свій характер краще. Тут мій характер дійсно є - як би тінь у незвіданій Празі.
