В дитинстві, дуже дивувався, коли бабуся, з кожної купленої буханки хліба, обов'язково відкладала пару скибочок "на сухарі". Таких сухарів на горищі лежало пару мішків. Періодично зміст мішків поновлювався, старі кидали в кашу свиням, а нові докладали в мішок. Це було село. Але ми жили в місті, і така сама поведінка вже моєї мами, яка сушила сухарі в духовці, викликала ще більше здивування, бо їх ніколи не їли, а ціла торба цих сухарів завжди займала місце в духовій шафі.
І лише з набуттям Україною Незалежності в суспільний простір почала надходити інформація про цей жах ХХ ст - голодомор.
Я почав розпитувати батьків, можливо їм щось розказували їхні батьки про ті часи. І лише батько трохи пригадав, що в часи голодомору родина бабусі змогла вижити завдяки прадіду, який щодня, маючи спеціальну перепустку для виходу з села - ходив 20 км. працювати на завод до Харкова, і зі своєї харчової пайки приносив додому трохи хліба. І ще батько пригадав вже зі свого дитинства, як в післявоєнний 1945 рік, саме завдяки мішку сухарів вдалося пережити голод його родині.
І тоді до мене прийшло усвідомлення значення для бабусі сухарів. Поки існував совок - вона боялась повторення тих часів і збирала на "чорний день" ті сухарі. Ну а звичку мами я для себе пояснюю генною пам'яттю, коли не знаючи що таке голод, людина всеодно до нього підсвідомо готується.
Вічна пам'ять мільйонам українців, які не змогли пережити ті страшні часи.
Пам'ятаємо...
Congratulations @socbez1! You have completed the following achievement on the Hive blockchain and have been rewarded with new badge(s):
Your next target is to reach 1500 upvotes.
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPCheck out the last post from @hivebuzz:
Вічна пам'ять...