( картина "Леді Ліліт")
Творчість Д.Г. Росетті дала поштовх зародженню мистецтва модерну. Художник віддавав велике значення природі. «Прерафаеліти», чиїм натхненним лідером він був, писали виключно на пленері або ж з натури; серйозно підходили до написання фонів, перед цим вивчаючи та виписуючи кожну травинку та квітку ретельно, щоб створити все максимально натуралістично. Не менш важливим є зміна побудови композиції: фон тепер виступав як рівноцінна частина сюжету, а в більшості випадків малювався першим від фігури. Модерн наслідує традицію прерафаелітизму і також надихається ідеєю природи. Як і “братство прерафаелітів”, новий стиль відмовляється від канонів, а взамін прагне до органічного початку. Як наслідок, спостерігаємо відмову від симетрії, прямих кутів на користь плавності, кривизни - наслідування природним формам рослин. Стебла, листя і квіти ніби зів'ялих екзотичних рослин спліталися в химерний візерунок, утворюючи живописну мову модерну. Тож яскраво бачимо, що тематика природи стала провідною жилкою і для митців модерну.
(картина "Блаженна Беатріче")
Цінність творчості Д.Г. Росетті та «Прерафаелітів» проявлялась не тільки в живописі. Це було широке явище, яке розповсюдилось на різні прояви мистецтва, будь то графіка, скульптура, поезія, мода, тощо. Але найбільш яскраво виражений синкретизм живопису та літератури. Словесне та образотворче виявляються тісно пов’язаними між собою внутрішньою спорідненістю. Братство звертається до середньовічних балад, Шекспірівських п’єс , Данте та Кітса. Свої сюжети вони почерпають із поезії, цим самим роблячи їх одухотвореними, загадковими та максимально естетичними. Сам же Росетті був не тільки художником, а й поетом. Художник нерідко писав картини по своїм віршам та вірші на основі картин. Внаслідок цього у його творчості можна застосувати термін ізоформізм - схожість, структурна тотожність між поезією та живописом. Модерн також тяжіє до теми легенд та романтичних історій. Жінки уособлюють богинь, а дійство - наче декорація або застигла сцена театральної п'єси, заснованої на міфах і легендах, романтичних і містичних історіях, фантазіях. Ще однією рисою нового стилю є синкретизм, тобто він також охоплює всі види мистецтв. Архітектура, скульптура, література, декоративно-прикладне мистецтво - все зливаються воєдино, утворюючи витончений ансамбль модерну.
Д.Г. Росетті та «Прерафаелітів» у цілому переосмислили жіночий образ у мистецтві та свідомості суспільства. У своїй творчості вони часто трактували її в почуттєво-еротичному та «натуральному» ключі. Якщо раніше образи жінок обмежувались типами матері, сестри, вірної дружини, то тепер це «рокові» образи сильних жінок: Ліліт, Жанна Д’Арк та інші. Загалом, на своїх полотнах Росетті писав тільки жінок. Їх образи сповнені загадковості, небезпечності, інтелектуальної освіченості та «складних» емоцій, цим самим передбачаючи емансипацію. Загалом, в естетичному плані краса також переосмислена: на зміну холодній аристократичності приходить почуттєва, неприборкана натуральність. У модерні ми спостерігаємо те ж саме. Це фемінний стиль. На першому плані картин ми завжди бачимо жінку прерафаелітського типу: тонко-почуттєва, яскрава та з сильною внутрішньою енергією. Тобто, модерн продовжив естетику, започатковану Д.Г.Россеті.
Ще однією особливістю модерну є символізм, почерпнутий із творчості Росетті та «Прерафаелітів». Природні елементи грають велику роль задумці митців та є невід’ємною частиною сюжету. Наприклад: візерунок з бутону трактувався як початок нового життя. Це повертає нас до творчості Росетті, який почав вводити символіку у свої картини. Але при цьому художник не намагався зашифрувати сенс, а навпаки- допомогти його розкрити. На кожному полотні є «знаки, без який картина буде зрозуміла не повністю. Наприклад, у «Блаженній Беатріче» птиця (вісник смерті) кладе у долонь жінці квітку маку (символ забуття), тим самим показуючи глядачу, момент смерті героїні. Не менш важливим є ідея естетизму притаманна Росетті, а далі продовжена модерністами. Середньовічні мотиви, поєднані з вікторіанською буденністю створювали принципово нові форми уособлення краси. До всього додавалась повальна захопленість природою і значний символізм - все це породило нову емоційну, ностальгічну, але при цьому «живу» естетику. До того ж Росетті прагнув донести мистецтво у всі сфери життя, тим самим облагородивши його. Тою ж ідеєю перейнявся й модерн. Творці цього періоду прагнули поєднувати утилітарне з прекрасним, як наслідок маємо декоровані предмети побуду( вітражі на користь вікон, химерні, вигнуті сходи, столи і т.д.). Будучи багато в чому «сконструйованим» напрямком, модерн був задуманий митцями спеціально з намірами зробити життя в мистецтві красивіше, ніж в реальності. То ж бачимо як модерн плавно і надалі втілював ідеї закладені Д.Г. Росетті.
Отже, Д.Г. Росетті заклав вектор розвитку мистецтв аж до Першої світової війни, сформувавши стильові особливості модерну. В своїй творчості митець почав використовувати принципово нові образи, теми сюжетів, які надалі стануть невід’ємною частиною «нового стилю». Великим здобутком Росетті також є поєднання різних видів мистецтв, а особливо літератури та живопису, популяризації «мистецтва заради мистецтва» та збагачення життя естетикою. Ці здобутки стали основою та певним «маніфестом» для нового, але зумовленого стилю - модерну.
Обожнюю картину "Леді Ліліт"
Вона така неймовірна, хочеться розглядати її годинами, дуууже гарна 😍
😍😍😍