Коли я востаннє була в ресторані, ми замовили пасту з чорним трюфелем.
Оскільки пасту мені не можна, а її готували при нас у головці сиру, а потім нарізали трюфель, я попросила шматочок на пробу, тому що раніше ніколи не коштувала. І, честно кажуче, ніяк мені 🙈 Але ж не дарма людей поділяють на три групи: ті , що люблять, ті яким рівно і ті які не переносять 🙂
Від офіціанта дізналася, що трюфеля шукають свинки, оскільки мають на них хороший нюх, хтось пише, що це із-за того, що вони їх їдять, а хтось висуває версію, що гриб має запах як гормони самця свині. Але трюфель росте в землі, на глибині біля 30 см , тому самостійно його знайти дуже важко.
У нас один з різновидів фермерського розвитку, який хочемо спробувати в майбутньому - це і трюфелі. Наскільки я зрозуміла в Україні є багато дикого в лісі, і саме його шукають з свинями та/або собаками. На фермах просто позначають місця зараження. Це гриб-симбіот, він не шкодить дереву, але дуже пахучий для тварин. І тут нам ще треба з'ясувати, наскільки його будуть рити собаки, бо якщо від чужих свиней можна сад огородити, то ми його таки плануємо охороняти в тому числі собаками.
Подивимось. 40 тисяч доларів з гектару через 20 років :) Під такі гроші можна і дуби частково садити, хоча ми плануємо як і більшість в Україні на горіх.
Взагалі в Україні з відкриттям нарешті ринку землі відкриваються дуже круті можливості саме для розвитку дрібного/малого підприємництва, бо на землі стільки ще не заповнених ніш...