Розпочинається виготовлення короваю із замішування тіста. Посеред хати ставлять ночви (дерев’яне корито), сиплють туди борошна, додають води, іноді трохи горілки (“щоб коровай був веселий”) і після того вже перекладають тісто у діжку де його місять. Під час всього цього процесу співають спеціальні пісні.
Коли тісто вимісили, ставлять на діжу перевернуту кришку від діжки, на неї кладуть навхрест дві маленькі в’язки соломи, засипають їх борошном і зверху кладуть коржа, присипаного жменькою вівса. Цей корж служить підставкою для короваю. Боки короваю оздоблюють різними фігурками з тіста у формі сонця, місяця, голубів, різних тварин. Зверху встромляється шишка з тіста. Після цього ставлять в тісто п’ять свічок і запалюють їх, співаючи пісню зі звертанням до Бога, щоб священний коровай вдався. Тоді коровай готовий, щоб його садовити в піч.
Коровайниці просять тричі в старости благословення і отримуючи його, садять короваю у піч. Співають пісні, в яких просять щоб коровай ріс великим. Разом з короваєм кладуть пектись хліб і шишки.
Поки печеться коровай, коровайниці гасять свічку, що весь час горіла в діжі, миють руки а цю воду несуть вилити на тік. Повернувшись до хати, вони стають навколо діжі з чоловіками, що зостались в хаті, підіймають тричі діжу вгору, тричі стукаючи нею об сволок. Цілуються навхрест, потім носять діжу по хаті і починають з нею символічно танцювати, приспівуючи веселі пісні, переважно еротичного характеру. Потім виймають готовий короваю, також при цьому співаючи, кладуть його на кришку від діжки, яка застелена навхрест двома вишитими рушниками і несуть його до комори, де він чекає свого урочистого часу.
Ціле дійство з тим короваєм