З самого раннього дитинства я завжди знала, що взимку потрібно подбати про пташечок у природі. Адже коли все засипано снігом, і на вулиці мороз, важко їм знайти собі їжу. І пташечки можуть загинути.
Так, колись давно мені підказала мама, що наші українські синички полюбляють сало. Все по фен-шую: які пташки, така і їжа!😁 🇺🇦 Тоді я навчилася підвішувати пташечкам сало на ниточку на дереві. І потім залюбки спостерігала через вікно, як синички смішно зависають на шматочку сала і скльовують його до самої шкірки. Не боячись, що шматочок крутиться, вони все одно міцно чіплялися в ньогг кігтиками і клювали, клювали, клювали...
Часом я бачила і іншу картину, яка мені зовсім не подобалась. Коли ворони розвідували місця знаходження сала, вони прилітали. Сідає така ворона на гілку, де прив'язане сало. Бере дзьобом ниточку і підтягує її ближче до дзьоба. Притримує щоразу цю нитку лапками. І коли сало вже близько, - миттєво його з'їдає.
Звісно, світлин із цих моментів у мене немає, - тоді ще не було таким доступним фотографування будь-якого моменту свого життя. Але ось зараз я знову підвісила сало нашим українським жовто-блакитним пташкам. Бо все насіння із залишених для них соняшників вони вже склювали.
From my earliest childhood, I always knew that in winter it was necessary to take care of the little birds in nature. After all, when everything is covered with snow, and it is cold outside, it is difficult for them to find food. And little birds can die.
Yes, once upon a time, my mother told me that our Ukrainian little girls love lard. Everything is according to feng shui: like birds, like food!😁 🇺🇦 Then I learned how to hang lard for birds on a string on a tree. And then she lovingly watched through the window how the titties were funny hanging on a piece of lard and glazed it to the very skin. Not afraid that the piece would spin, they still clung tightly to the nyog with their claws and pecked, pecked, pecked...
Sometimes I saw another picture that I didn't like at all. When the ravens were scouting the locations of lard, they flew in. Such a crow sits on a branch where fat is tied. Takes a thread with its beak and pulls it closer to its beak. He holds this thread with his paws every time. And when the lard is close, he eats it instantly.
Of course, I don't have any photos from these moments - then it was not yet so accessible to photograph any moment of one's life. But now I have again hung the fat on our Ukrainian yellow-blue birds. Because they had already pecked all the seeds from the sunflowers left for them.
І вранці, коли нас завалило снігом, синички прилетіли до соняхів. І побачили свій улюблений смаколик - сало. І почали активно його їсти. Правда, світлини мені знову не вдалося зробити. Бо ці пташечки дуже полохливі і не підпускають до місця свого харчування близько. Але ось сліди їх українських дзьобиків я зафіксувала.
And in the morning, when we were covered with snow, the titmice flew to the dream houses. And they saw their favorite delicacy - lard. And they began to actively eat it. True, I did not manage to take pictures again. Because these little birds are very timid and do not let them get close to their feeding place. But I recorded traces of their Ukrainian beaks.
Думаю, багатьом пташечкам буде легше перезимувати з нашою допомогою. А нам залишиться тільки перемогти росію у її агресивній підступній війні. Щоб вирощувати на своїй землі всякі овочі-фрукти-ягоди. А ці рослини влітку будуть захищати від шкідників наші українські пташки, що із салом змогли гарно перезимувати.🐥
I think it will be easier for many birds to overwinter with our help. And we will only have to defeat Russia in its aggressive insidious war. To grow all kinds of vegetables, fruits, and berries on your land. And these plants will protect our Ukrainian birds from pests in the summer, which were able to winter well with lard.🐥
