Ранковий виїзд з Ужгороду. Дорога - 7 годин через всі Карпати, вже лише цей маршрут - вселяє оптимізм. Тому планую виїздити рано, щоб ще по світлому доїхати в Путилу. Перша частина дороги не надто цікава, через Мукачево, Хуст, але потім за Нижнею Апшею та Солотвино, починається Рахівщина і там красиві гори, вже друга й основна частина дороги пролягає повністю через гори.
З'явився запит пасажиру, знову без фотографії, але 2 місця - тому вирішую підтвердити. Дзвінок і жіночий голос питає:
Зможете нас забрати біля п’яного базару? Бо ми не встигнемо в центр під’їхати
Добре, скиньте локацію, може там кафе якесь є, я приїду трохи раніше і кави вип'ю
В Ужгороді я зупинявся в Ungweiser, біля центру. Це чудове місце - на першому поверсі броварня, двоповерховий стильний паб, на другому поверсі - невеликий готель. Це мені нагадало Середньовічні таверни, а в цей різдвяний період, я був там єдиним гостей, в деякі з днів паб не працював. Вже знаючи, що довкола в такий ранній час вихідного дня каву неможливо випити, я вирушаю до п’яного базару.
Проїхавши базар, зупиняюсь біля АТБ, що одразу поруч з локацією кав'ярні. Встигаю випити навіть дві кави, і ось підходять пасажири - молода пара років 24, як і вказано в профілі Blablacar. Хлопець курить, тому рушаємо після перекуру.
Більшу частину дороги не розмовляємо взагалі, дорога відкриває засніжені чудові краєвиди, що не хочеться ні говорити ні слухати музику - лише споглядати у вікно. Дівчина майже одразу заснула.
Трохи говоримо про гори. Вони обоє з Карпат, він - з села Богдан, у бік якого ми їдемо, вона - з Пилипця, того місця де я був багато разів. Дивуються, що я так часто буваю в горах.
- Ну ми вирослили в горах, нам цікавіше міста. Ужгород, Львів, Київ, - каже хлопець, признаючись, що ні разу не був на Говерлі, хоча виріс відносно недалеко. Тому що, в горах і так бував дуже багато з дитинства, випасаючи там худобу.
Через якийсь час просять зупинити на заправці, але то така заправка, що навіть кави немає. Тому вирішуємо на каву зупинитись в Хусті. Дівчина лишається в машині, ми з хлопцем виходимо, він пригощає кавою. Говоримо трохи про криптовалюти, майнинг та схожі теми. А далі - дорога через Хуст на Рахівщину.
Ближче до Рахова починає падати сніг, великй і лапатий. Я був готовий довести їх до Богдана, їх села. Бо я там ще не був, і це завжди цікаво бачити нові місця. Але їх зустрінусь в Рахові, бо родичі вирішили поїхати туди. Все-таки Рахів - місто, і в таку снігову погоду центра Рахова виглядає особливо гарно.
Зупиняю їм десь біля річки, він дає 500 гривень і каже: “Не шукайте здачу”, дякують за комфорт. Це більш ніж на 100 гривень за поїздку! Але готівка мені теж не зайва - в Ужгороді мало де можна було розрахуватись карткою і запас готівки майже вичерпався.
Я їздив в Ужгород перший раз на авто, а частину дороги яка мені лишається дуже добре знаю: Кваси, Ясіня, Яблуниця, Тарарів, Ворохта, Верховина, Криворівня… там я бував багато разів. Зупиняюсь по дорозі у “Старій Ворохті”, “Кнайпі у Мойши”, та підвожу ще декількох пасажирів на невеликі відстані, тому в Путили приїжджаю вже в темний час. Сутінки в Карпатах не менш прекрасні як і ранок і я знаю, що скоро повернусь сюди знову…