Вчора, як тільки ми з Даринкою приїхали до Яворова, на горизонті почали клубочитися хмари, проте ще було дуже спекотно. Ми з нею були запланували похід на озеро, бо я знайшов удома її надувний круг і всі її розмови вже другий день були про те, як вона попливе із кругом. Проте, пам’ятаючи про те, як ми минулого тижня втікали від бурі і все ж трохи не встигли, я почав сумніватися щодо доцільності цієї прогулянки.
Проте після довгих вагань ми пішли на озеро лише вдвох з Даринкою, дружина із сином залишилася вдома, бо з дитячим візочком ми не були такими мобільними. Я вибрав коротшу дорогу, то ж ми прийшли до ставка доволі швидко. Я швиденько надув круг і ми пішли купатися. Донечка, хоч і не зразу, навчилася спритно плавати з кругом і дуже з того тішилася. Ми пробули на озері десь півгодини і пішли додому, бо хмар ставало дедалі більше. Ми майже дійшли додому, як темні хмари звузили коло над нашим будинком. Вони були доволі низько і загрозливо клубочилися над нашими головами. А посередині цього темного простору була світла ділянка із чистим небом. Це виглядало як ясне око на темному обличчі якогось циклопа.
Насправді це явище можна було назвати оком бурі (чи затишшям перед бурею), бо на мить стало дуже тихо. Я ще встиг зайти до хати, взяти фотоапарат і зробити декілька кадрів, якими я ілюструю цей текст. Потім ми зайшли у дім, встигли переодягнутися перед тим, як все почалося. Не було перших дрібних крапель, ця злива розпочалася одномоментно, наче хтось хлюпнув із величезного відра. Із дощових стоків полилося стільки води, наче їх підключили до пожежного гідранта на повну.
Ми зачаровано спостерігали за цим потопом, як у нас на кухні (насправді це дім бабусі моєї дружини) раптом із стелі, куди заходила труба із витяжки, почала крапати вода, як дуже швидко перетворилася у маленький потічок. Нам довелося поставити у декільком місцях кухні посуд, щоб ловити цю воду (бо на стелі була тріщина, по якій почала розповсюджуватись вода). Дружина згадала, що під час сильної зливи вже була така неприємна ситуація, за словами її мами. Виявилося, що колись у цьому досі реконструювали дах і майстри допустили помилку, обшиваючи комини. Але це виявилося набагато пізніше, під час дуже сильної зливи, такої ж як сьогодні.
То ж доведеться найняти кваліфікованих майстрів, щоб це виправити. А нам вчора довелося з дружиною лізти на горище, щоб поглянути, що можна зробити. Оскільки вхід на горище був з двору, то ми промокли до нитки, не зважаючи на те, що ми взяли парасолі. На горищі ми побачили, що по стінках комина потоком тече вниз вода і потрапляє звідти на стелю кухні. Тобто ми не могли навіть підставити якусь посудину, щоб зібрати воду. Єдине, що ми змогли зробити – це обкласти комин старими матрацами (які, вочевидь, лежали там із минулого разу), щоб вони вбирали воду.
Не знаю, що саме помогло – чи наші зусилля чи те, що буря стихла, але через деякий час зі стелі текти перестало. Хоча ми пережили доволі неприємних півгодини, це дрібниці із тим, що відчувають люди, які втрачають внаслідок повені все. Це просто жахливо таке пережити. А, враховуючи кількість опадів, які вчора вилилися з неба, нові повені в горах неминучі. 😟