Прочитала на днях, що в одному з муніципалітетів Бразилії другою офіційною мовою стала українська. Отака от дивина. Тепер можна їхати на інший континент і вільно спілкуватися своєю мовою.
До чого це все я? Та вже давно хочу поділитися враженнями про різні національності, які живуть в Барселоні. Інколи здається, що кожна нація привозить свою культуру сюди. Тут можна побачити мусульманок у хіджабах чи паранджах. Індуски красуються у своїх сарі. Африканці возять возики з горою дивних речей, а ще включають автентичну музику. Мароканці ходять з вервечкою дітей, бо тільки їм тут платять допомогу (навіть іспанці не отримують гроші на дітлахів). Пакистанці ходять у штанях та сорочках і мають однаково зачесане волосся на бік (один раз Славікові перукар так вклав волосся, я довго з того реготала 😂).
Багатьом іспанцям не подобається, що ці емігранти не асимільовуються в їхню культуру.
Україно-російськомовних називають "русо", просто вважаючи, що Україна і Росія одне і теж 🤨
Місто контрастів та різних людей.
Кожен сам собі вибирає чи хоче вливатися в іспанське суспільство, чи ні.
Ваша Ю.