В оригіналі, англійською, для кращого запам'ятовування кожен зі шляхів Уоттс назвав на літеру "R":
Repentance - Rebellion.
Resignation - Reincarnation;
Причому ці шляхи утворюють пари протилежностей. Грубий переклад зі збереженням порядку:
Покаяння, протилежне до Повстання.
Відмова, протилежна до Відродження;
Покаяння
Розуміння власної в найгіршому смислі гріховної природи і бажання (відштовхуючись від цього розуміння) заново з'єднатися з Богом.
Перш за все, в такому розумінні є логічна суперечність. Візьмемо твердження, "Я гріховний", тобто "Я пошкоджений, недостатній, неправильний". Визнаючи свою певну неповноцінність, яким чином тоді той, хто мислить це, впевнений у достовірності, власне, судження, "Я гріховний"? Тоді само це судження може бути наслідком "гріховності", і відповідно, воно є хибним. Це логічний парадокс.
Це те саме, що сказати: "Я завжди кажу неправду". Якщо це висловлювання є правдою, то воно, відповідно є також неправдою.
Уоттс описує приховану гординю такого ставлення до себе і до Бога:
- Гординя виносити будь-яке судження стосовно себе. Якщо судження позитивне, це явна і очевидна гординя. Якщо судження негативне, людина тим самим відштовхує ідею спасіння («Того, хто не знав гріха, Бог зробив жертвою за гріх, щоб через Нього ми могли стати праведними перед Богом.» -- 2 Кор. 5:21)
Гріх був відкуплений. Але різні люди з різних причин нехтують цим даром. - Негативне судження стосовно себе ставить під сумнів досконалість Божого творіння. Або природний світ недосконалий, тому що штовхає людину на гріх, або людське тіло, або сам устрій людської душі; або Сам Бог-Творець. Визнанням своєї гріховності людина дорікає Богові: глянь, це Твоя відповідальність, це твоє творіння.
- Щоб перебороти суперечності з пунктів вище, особливу роль в релігіях, зосереджених на покаянні, відіграє Диявол. Хоча традиція чітко дає зрозуміти безсилість Диявола перед Богом, Диявол є джерелом гріховності. Біблійні історії скоріше змальовують Диявола як кишенькову тваринку Бога. В історії Іова Бог ставить лише одне обмеження: І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“ -- Іов. 2:6. — тим самим надаючи Дияволу повну свободу дій стосовно решти.
Спроба протиставити Диявола, як джерело зла, Богу завжди закінчується запевненням, що перший є знаряддям в руці Останнього.
Одна із якостей Бога, всезнання. Тому будь-які дії Диявола (якщо розглядати його як самостійну сутність), передбачені Богом, допущені Ним, і є частиною Його замислу щодо буття в цілому і щодо людського спасіння зокрема: "[...] Господеві відвіку відомі всі вчинки Його" -- Дії 15:18
Чим же традиція покаяння приваблює вірян? Уоттс вважає, що крім гордині в підкресленому усвідомленні гріха є приховані мотиви додати драматичності до життя, відчути себе живим у стражданні, щоразу заново відчувати радість прощення після покаяння чи підготувати себе до труднощів життя, сприймаючи їх як належну "кару" за гріховність. Постійний дискомфорт держить таких вірян в тонусі, мобілізує їх.
Зрештою, вважає Уоттс, якщо вірянин пройде шлях покаяння до кінця, він побачить власне лукавство, остаточно прийме дар прощення і свободи волі. Постійне проживання провини йому більше не буде потрібне.
Біблійне Писання містить не тільки звинувачення людини і заклики до покаяння, але і розповідь про співчуття Господа і Його волю звільнити людей від страждання. Настільки високе було співчуття, що Господь прийняв плоть і був розіп'ятий за людей, отже продовжуючи страждаючи через провину, вірянин почне розуміти, що через нього страждає сам Господь.
Повстання
Протилежність шляху покаяння, повстання заперечує роль будь-якої вищої сили в людській долі та передбачає настрій завойовувати і підкорювати навколишній світ.
В цьому настрої теж є драматична нота: постійна боротьба. Цей настрій виражає себе в вірі всесильність технологій: "одного дня технології переможуть смерть".
Повстання передбачає існування певної опозиції. Людина проти Природи, Порядок проти Хаосу, Добро проти Зла тощо. У філософському визначенні, це дуалістична позиція.
На цьому шляху повстанець має два варіанти: або боротись вічно, або зрештою "перемогти" протилежну сторону.
В першому випадку (що і буде відбуватись, говорить Уоттс) повстанець, відмовляючись визнати взаємозалежність протилежностей, буде самозабутньо зайнятий трудом Сізіфа: "природа", "хаос", чи "зло" завжди братимуть своє.
Як неможливо всерйоз говорити про опозицію ґрунту до рослин, так само природа є "ґрунтом" для людини; так само хаос є "ґрунтом" для порядку. Зло є більш складним поняттям для обговорення, бо завжди в конкретних проявах бачиться тільки певних точок зору і має властивість виникати з того, що задумувалось як добро.
Але припустимо, остаточна перемога досягнута. Якщо справді це повна перемога, то опозиція перебуває під повним контролем: це схоже на гру в фехтування з собою із паличками в двох руках, рука проти руки. Ти завжди знатимеш наступний крок "опонента". Якщо життя, це гра, то повстанець знищить елемент неочікуваності і, відповідно, цікавості своїм виграшем. І в нього уже не буде кнопки, щоб зробити гру цікавою знову. Точніше, йому доведеться добровільно перестати контролювати опозицію.
Відмова
Зречення від світу, в смислі "відмова брати участь в житті, яким воно є, і конкретно в житті суспільства". Така позиція найкраще демонструється аскетами-відлюдниками, монахами.
Хто йде по цьому шляху, в глибшому сенсі відкидає само Життя як цінне, вважаючи небуття єдино істинним і чистим станом. Він відсторонюється переживань і чуттєвого досвіду в надії здобути звільнення; не женеться досліджувати нескінченні загадки природи чи піднімати рівень особистої влади. Усе це є взаємодією з матеріальним світом; а оскільки аскет може переживати світ тільки від народження до смерті, тимчасово, то вважає світ не більше, ніж обманом. Тимчасове не є істинним. Істинна тільки пустота і небуття, стан без переживань, єдиний стан "нероздвоєності", нірдвандва.
Спосіб, яким життя стає можливим: руйнування і споживання одних живих істот іншими - аскет вважає певною мірою неправильним, абсурдним. Часто аскет відмовляється таким чином шкодити іншим істотам, щонайменше тваринам.
Досвід життя передбачає існування суб'єкта (того, хто переживає) і об'єкта (того, що переживається) і зрештою усунути саме цю двоїстість прагне аскет. (А як відомо, само слово "релігія" дослівно перекладається як "з'єднання заново", а слово "йога" - "зв'язок".)
На шляху відмови дехто не може просто відступити від життя без складних аскетичних практик. Він не може просто припинити існування тіла; його завдання - знайти спосіб припинити круговерть перероджень саме силами свідомості, і як наступний крок розвитку свідомості. Інакше життя продовжуватиме спонтанно виникати знову і знову.
Він постійно помічає діяльність власного розуму. А оскільки його задача якраз полягає в тому, щоби злитися з цілим, де відсутня можливість будь-якого переживання, то він нездатен помітити момент власного успіху в цей самий момент. Він може хіба що згадати, з точки зору я-свідомості, що в певний момент переживав єдність, але тоді муситиме визнати, що я-свідомість - необхідна хоча би для дії згадування.
Відродження
Перші три шляхи наштовхуються на труднощі та логічні хиби.
Зрештою, якщо пройти будь-який шлях до кінця, потреба в сприйнятті світу через протиставлення, через протистояння, відпадає. Однак відродження (переродження, реінкарнацію) Уоттс у своєму тлумаченні виділяє як дещо особливе: це прийняття життя і відкритість до нього, таким як воно є, знову і знову, у всій повноті досвідів, які воно пропонує.
Шлях переродження старається визнати необхідність протилежностей, але не як виклик, а як елемент гри життя. Називаючи життя грою, Уоттс у жодному випадку не має на увазі несерйозність процесу - навпаки. Гра на музичному інструменті, наприклад, вимагає високої майстерності гравця, і не сприймається слухачами як дещо несерйозне. Так само і будь-яка інша гра життя.
Хто слідує одному з перших трьох шляхів, мислить світ поняттями протилежностей, ставить себе на бік однією з протилежностей, вичерпує її та розчаровується.
Однак визнання, що протилежності є частиною єдиного образу буття, звільняє свідомість від конфлікту.
І з наукового погляду, це правильно: вся реальність зіткана з однорідної субстанції. Що це за субстанція?
Світ побудований з хімічних речовин та різнорідних випромінювань, речовини - з елементів, елементи - з часточок з певним зарядом, а часточки, в свою чергу, можна роздробити на хвилі. Хвилі мають певну енергію. Революційна формула Ейнштейна, E = mc^2, говорить, що будь-яка речовина здатна перетворитись в енергію, в світло. А енергія загалом і світло зокрема, це теж електромагнітні хвилі, випромінювання.
Відповідно, можна сказати, що енергія є матерією, чи матерія складається з електромагнітних хвиль - але ці слова можуть викликати враження, ніби мова йде про дещо "неживе".
Натомість висловлювання, що елементарна субстанція реальності володіє певною часткою свідомості, розуму і життя, є більш точним. Це дуже примітивна форма життя і свідомості, однак вона здатна породжувати більш складні форми.
Саме тому, говорячи що "Земля - жива", мається на увазі той дивовижний факт, що Земля свого часу була розпеченим шматком каменю посеред космосу, і на ній не було жодного натяку навіть на протобактерій. І не зважаючи на те, що Земля свого часу була ніби "мертвою" планетою, вона "народила" життя. Так само як яблуня родить яблука, Земля родить людей, і уже неправильно називати Землю мертвою, бо і, очевидно, називати цю яблуню мертвою неправильно.
Вся реальність зіткана з однорідної субстанції. Можна назвати її хвилями, енергією чи матерією в широкому розумінні слова, а можна назвати розумом, свідомістю чи життям. Саме цей розум постійно перевтілюється в різні форми матеріального життя.
Вся реальність зіткана з однорідної субстанції. Реальність, в її повноті, є тим єдиним великим "тілом" всіх істот, і це тіло постійно перероджується в різних місцях чи моментах часу - звідси і ідея реінкарнації. Це тіло є вічним і всюдисущим, і йому доступна вся повнота досвіду живих істот, якщо взяти його як ціле.
Кожен організм, я і ти, є частиною цього тіла і цього розуму. Це і є блага вість Уоттса. Ми є Єдине. Ми є Ціле. Ми пізнаємо Себе-як-Ціле одне через одного. Ми завжди будем перероджуватись. І завжди це буде схоже на те індивідуальне народження, через яке кожен з нас уже проходив, з чистого листа.
Your content has been voted as a part of Encouragement program. Keep up the good work!
Use Ecency daily to boost your growth on platform!
Support Ecency
Vote for Proposal
Delegate HP and earn more
do you also post in englisch?
I planned to write bilingual posts EN|UA in a table like this:
It would only make sense for important posts (the ones I deem important anyway). For example, describing my experience as a monk and picturing monasteries as possible prototypes for anarcho-communist societies. I'd post such a writing in, say, Abundance Tribe, hoping that it won't get moderated out and that it would be valuable for the community. Naturally, I'd like my compatriots to be able to read it conveniently, too.
As for the more general topics, like Alan Watts book reviews, I thought that there was enough content about it in English... By the way, too much English promotes centralization, ;)
What do think about it? Can you translate the content that interest you directly to German via a browser extension of some kind? Please let me know!
Interesting! (Except the communist stuff - for me)
Which kind of monk are you?
So you don't speak german?
Do you know deepl.com ?
Well, communism as the ideology of the Soviets has nothing to do with what communism was meant to be.
My level of German is extremely basic and I always put off the matter of properly learning it to an acceptable level :|
Just checked deepl -- it doesn't seem to translate web pages in-place, one cannot use it easily. I don't know when, but sometime I'll look for a respective tool.
I used to be an Orthodox Christian; now it's sorta kinda in the past)
that was not real communism! we just need to (/have to) do it right!
are you also forcing your kid to love you?
I don't have a kid but it so happened that my Mom forcibly tries to offer her services (food, advice, governance) so I know what you mean.
I don't want the governance so I don't need the favours. And what's the solution then?
Which is ethical? Remember, reasoning won't work.