Соціоніка і політота: госдеп, гєї, олігархи

in #ua3 years ago

image.png

Із чітким усвідомленням того, що жодна з чотирьох функцій не є "доброю" чи "поганою" сама по собі, розглянем, чим погано, коли одна з них не доповнена своєю протилежністю.

Логіку (мислення) порівнюють із системою керування автомобілем. Це засіб прийняття рішень, засіб вибору напряму руху.

Етику (емоції) порівнюють із пальним і двигуном. Це джерело енергії, це, власне, рушій автомобіля.

Без пального автомобіль нікуди не поїде взагалі. У випадку з людиною, це переживається як "нічого не хочеться", "ніщо не має сенсу", відсутність натхнення.

Без керма автомобіль може рухатись тільки у випадковому напрямі, може рухатись по колу чи в'їхати в кожен стовпчик при дорозі.

Припустимо, людина переповнена натхненням, але не має розуміння "правильності" своїх дій, старається не приймати неприємних (для себе чи оточуючих) рішень, не здатна точно вловити причинно-наслідкових зв'язків, чи аналізувати ситуації. Це переважання емоційності.

Якщо, навпаки, спостерігати poker-face логіка, який старається робити по плану, бо "так треба" і відсторонюється від своїх бажань та емоцій, і взагалі від просто приємних (але непрактичних) речей, це є теж відсутністю рівноваги.

Ні перше, ні друге, зрештою не є для особистості корисним.

Небезпечно бути закоренілим логіком, бо є ризик лишитись без милих і приємних людей у колі свого спілкування - усі будуть "потрібними" і "корисними" людьми. Закономірно, такий логік буде відчувати нестримну тягу (і навіть заздрість) до милих, приємних в спілкуванні і тих, хто цінить дружні і родинні зв'язки, емоційних етиків.

Закоренілим етиком бути небезпечно, наприклад, бо можна перетворитись в російську бабушку, яка бере всі свої аргументи з телевізора:

"Есть такое понятие, чем больше богатых людей в стране, тем лучше живёт народ. Во первых, это рабочие места, социальная защита. Где у нас идут грандиозные стройки, туда рабочий народ валит, все специалисты. Так же, строили мост в Крыму. [...] в планах построить мосты по всей стране. Олигархи вкладывают в страну, это не плохо. А вот ваши олигархи, наоборот, грабят страну, вывозят чернозём за рубеж. [...] У вас такие долги! [...] А кто вас в эту яму загнал? Западные олигархи, Госдеп. Сколько оружия они продали Украине, а ваши уроды перепродают его, за огромные бабки. [...] Ни черта не понимаешь. Страна в яме, этого добивался запад, чтобы ослабить Россию, Украина послужила тараном. Вот и вся политика."

Це після більш-менш конструктивного діалогу мені прилетіло у відповідь неважливо-на-що, чим я відповідав на її попередні коментарі. Важливо в межах цього посту те, що етик не аргументує, а висловлює свою неприязнь до України (в цьому конкретному випадку) і симпатію до Росії, не більше. Етик не буде переживати, що його висловлювання можуть суперечити одне одному, чи не йти у зв'язній послідовності, чи не будуватись на фактах, етик доносить словами посил про своє ставлення до ситуації, людей, предметів.

Я ніяк не буду зараз ставити під сумнів самі її слова, але що примітно, це те, що вони один-в-один відповідають словам пропаганди. Чому? Бо етика легко переконати тим, що йому здається логічним і поясненим. Перевірити достовірність пояснення самостійно йому буде складно.

Тому, повторюю, важливо спілкуватись із представниками протилежного типу, кому довіряєш, і на чиї оцінки можна покластись. У них можна навчитись успішно оперувати своєю слабкою фунцією. Для чого? Щоб поєднувати в своєму житті приємне з корисним, пристрасть із практичним вжитком. Щоб не бути обманутим, коли хтось ставить у твій автомобіль своє кермо і досягає своїх цілей на твоєму ентузіазмі.