Надіюся мене тут мало хто читає :)
Бо те, що я може пишу лякає людей.
Людей?
Ну добре-добре. Істот людино-подібних лякає.
Взагалі мало хто розуміє, що таке людина.
В школі навчили, що всі істоти з тілом як у людини є люди.
В школі багато чого навчили, а от у житті, щось якось не працює те знання отримане для "щасливого" життя.
Щасливе життя? Ой. Вирвалося.
Ладно, у кожного своє розуміння щасливого життя.
Ой, знову сказав це...
Та нічого, як розуміння щасливого життя, так і саме щасливе життя має властивість змінюватися, точніше його розуміння...
Та не всі знають яке воно і розуміють, от тільки, що?
Що-що?
Вони думають, що розумніші за інших і краще знають, яке воно щасття...
Звідки?
Ну як звідки, ну з телевізора, фільмів, серіалів, сусідів, кінозірок, зірок естради, та реклами кінець з кінцем.
Що не ясно?
А... Ну добре-добре...
А якщо набридає щасливе життя тоді що?
Тоді видумають краще щасливе життя, а те попереднє вже буде не щасливим...
І так безкінця?
Ну звісно!
І зовсім без проблем і зовсім без ностальгії і зовсім без страждань, що щось не так?
За все доведеться розплачуватися!
На все є своя ціна і свій час розплати!
За що купили за те і продасте!
Що посіяли те й пожнете!
Що не зрозуміли те і не зрозумієте!
Зрозумієте, але уже буде пізно? Чи не пізно?
А про шо я чи ми? Хтось це взагалі читає? :)
А у шматку з фільма є дуже прикольний моментик.
Ех. Ну то таке. Чому когось жаліти?
Все, що не робиться робиться на краще...
Дісно, робиться, але краще для кого?
Ну звісно краще для справедливості життя.
Всі знають, що справедливості немає?
Ну її немає для тих, хто не розуміє, що таке справедливість і бути щасливим.
А бути щасливим, це ж наука складна.
Чому?
Бо щасливим в школі не навчають і багато хто обирає короткотривале щасливе життя, витрачаючи потім інший увесь свій час на розплату.
А можна і по іншому прожити його, не брати в кредит своє щисливе життя, а рівномірно і рівноцінно жити за зароблене і заслужене.
Старатися не перестаратися, не просте завдання.
Чи треба жаліти тих, хто свідомо обрав не вірний свій шлях подяльшого життя?
Чи треба жаліти тих, хто не розуміє і не знає, за що то їм таке страждання (ніби ж живуть таким життям, що показують всюди як приклад)?
Рабів до раю не пускають...
Ой загнав знову.
Ще ж про рабів розжувати треба.
Ладно, забудьте про рабів, забагато інформації...
Ще зникне сон природній - назавжди...
Без ліків не заснути, що то за життя таке буде тоді?
Це як жити без гріха і інших речей, що приносять насолоду короткострокову і в кредит під назвою - час, тривалість життя.
Процитую шматочок з власного вірша:
Можна прожити один день як ціле життя.
А можна прожити ціле життя як один день.
Думайте!
Знову сказанув, що значить думайте? Хто так говорить? Так говорять ті хто думають, що вони щось думають.
Ех. Отак скажеш щось, а зрозуміють вони всерівно все по своєму, навіть не доберуться до суті.
Ще лікувати почнуть за книжками і дипломами душевні хвороби, думаючи, що вони самі здорові душами, яких немає у них. Діагноз вже гарантований і не один. Головне діагнози поставити, їх же не просто так придумали і навчали. Без діагноза не можна пацієнта лікувати, який раптом вирішив, що він щось здогадався до такого, чого інші бояться. І далі є вибір, або бути тупим, або удавати хворого на голову :) Навіть не знаєш, що гірше :)
А чули таке, що ті хто лікують вам голову потім звертаються до своїх колег лікувати свою.
Зрозуміли ? Ні?
Добре, по іншомму.
Вони не можуть справитися з власною головою, а беруться за вашу.
Так зрозуміліше?
Але зате всі з дипломами все як треба )))
Ну і не намагайтеся поцікавитися їхнім життям та не слідкуйте за їхніми соціальними мережами, а то розчаруєтеся, що вони не такі щасливі як ви. А ви ж шукаєте щасливого життя за допомогою їхнього життя. Чи я не знаю, що ви шукаєте...
Наївно думати, що все так серйозно.
В сенсі, все набагато простіше як у житті одноклітинних. А раптом у них і то краще га? :)
Ну корочє.
А вони точно знають всі. І за себе і за тебе і за всіх.
Хто вони?
Хто-хто? Всі вони! Всі хто знають. Чи думають, що знають все і за всіх...
А за себе знають?
Думають, що знають.
Думають, що думають, що знають...
Так цей допис не закінчити... :)
Все! Фатить!
Для чого це писати? Кому це писати?
Так отож.
Може вже і не буду більше...
Фатить - так фатить...
Живіть як можете... Бо більшість з вас самі не знають чого хочуть реально і для чого...
Але кожна ваша дрібничка зроблена чи навіть подумана вами не просто так...
Все має свою ціну та наслідки і відповідальність.
А тепер живіть з цим щасливо котики-муркотики ;)
Тільки не думайте про те, що ж ми наробили з своїм життям? Як тепер жити з цим далі? :)
З яким життям? Ви про яке конкретно? Про погане чи про хороше? Ви упевнені, що не наплутали хороше з поганим? Життя все розставить на свої місця, все проросте те, що посіяли... Навіть не сумнівайтеся у природі, бо ви теж і причина і її наслідок.
А як знати, де брехня собі, а де ні?
Та ну. Це ж елементароно )))
Якщо, не щасливий думаючи що щасливий, значить брехня була раніше, є зараз і буде далі.
Бо з брехнею про своє щасливе життя обов'язково буде боліти те, де правда була не потрібна для щасливого життя.
Яка правда?
Дійсно яка ще правда?
Що таке правда?
Та для чого вона потрібна взагалі?
Хіба брехня і правда не одне і те ж саме?
Ну з якого боку подивитися :)
Ще ж треба думати тепер.
Що? Знову?
Скільки можна думати?
А коли ж жити нормальним щасливим життям?
І то правда.
Часу ж так мало дається на ціле життя довжиною, яке вимірють не годинами, не днями і не роками.
Чи ви саме так міряєте своє життя?
А, ну тоді не буду вам заважати...
Чи ви мені...
А то ще доведеться поговорити про роботу людини, а не істоти над своїм життям.
Та це і так всі знають і так.
Що тут знати взагалі?
В дитячому садочку, школі, інституті, на роботі, сусіди, друзі, батьки, баби з дідами, директора, чиновники, депутати, президенти, журналісти, кінофільми, книжки, реклами, модні журнали і рейтинги, всі знають і навчають, все ж просто... Ще війна навчить, якщо пощастить вижити, або може пощастить, якщо не пощастить з таким щасттям?
Кипить кастрюлька? Кришка тарабанить?
Головне, щоб дно не вирвало.
Успіхів усім у цій темі.
Співчуваю вам (хто задумвся), якщо ви це все тут прочитали...
Якщо ці букоффки вам нічого не дали, значить норм, вам немає чого переживати за людське життя, будучи людоподібною істотою.
І не треба тут ображатися! Вас сюди ніхто не кликав! Зрозуміло? :)
Ну добре-добре. Біжіть швиденько до психолога, він же не просто так має диплом і знання, поможе вам у всьому цьому розібратися :)
Якщо ні, то значить що?
А нічого! Гроші на вітер! А ви залишитесь на одинці самі з собою!
Чи ви боїтеся лишатися на одинці з собою? Не довіряєте собі?
А що може статися?
Ой, краще навіть не вигадувати...
Все ж нормально було і так. Чи не нормально?
А це хто має знати?
Отак почитали ви оце все і думаєте, ну і тупий автор цього тексту, взагалі нічого не розуміє в житті, не то шо ми.
Так?
P.S. Ого скільки я написав...