Про своє лікування в Національному інституті раку я, мабуть, таки розповім якось згодом. Бо це може згодитися будь-якій людині. Адже, як правило, підступна онкологія застає зненацька. Ні хворий, ні родичі та близькі не можуть повірити в таку страшну звістку. Тому в розпачі часто не виважують свої подальші дії. І це призводить до втрати часу, нервів та коштів. Щоб отримати більше інформації від людей, які пройшли певний етап лікування, я і почну розповідати про себе. Адже тільки-но повернулася після операції додому.
Але сьогодні - не про онкологію. А про голубів. Простих міських голубів.
Вони - скрізь. І на підвіконні моєї лікарняної палати - також.
А так як особливих природних пейзажів із вікон величезної споруди побачити вдається рідко, тому оті голуби на підвіконні навіяли післяопераційні роздуми такого плану. 😁
Ось скажіть мені, будь ласка: ви коли-небуть у житті бачили у місті голуб'яток? Так-так, діток голуба, бачив хто-небуть?
- І я не бачила. Ніколи.
Ось і запитала я у ШІ: чи часом оті голуби не вилупляються одразу дорослими?
Він намалював ось таке: 🤣
картинка створена ШІ
картинка створена ШІ
картинка створена ШІ
Я за Вас переживала. Набирайтеся сил. І продовжуйте ділитися своїми життєрадісними дописами ))
Дякую! 🙏