Вчора я проснулася посеред ночі, від того, що моє око було повне рідини.
Це були сльози, та ледь прокинувшись, ще не відкривши повіки, я тричі про себе повторила -
«Тільки не кров»…
«Тільки не кров»…
«Тільки не кров»…
В оці був такий біль ніби його ріжуть, тому я боялась крові.
Я розплющила очі і сльози витікли з обох боків ока…
Далі я , мабуть, їх знову закрила, та точно я не памʼятаю …
А потім я побачила тунель, здавалося , що мені хтось витягує чі зіниці чі райдужне тіло ока, і цей тонель розтягується, далі все залилося білим світлом. І я ніби прокинулася в іншому місці…
На ті декілька секунд, залитих світлом я не відчувала ніякої болі…
А потім моє тіло забилося як у припадку...
Все було настільки реально…
Що мені на ту мить здалося, що все моє життя суцільна ілюзія.
І мене це налякало більше за все.
Уявити , навіть на мить, що все, що ти маєш: дім, родину, доньку… цього всього не існує … страшно …
А повірити в це навіть на ту саму мить, ще гірше ..
Надіюсь, що мій дах залишиться цілим… 😂😳
А сьогоднішнім жахом для мене стали новини, які мені розповіли.
Я Давно, не слідкую за війною, я цього не витримаю…
І мабуть краще б не розповідали…
Я завжди була впевнена, що війна не буде моєю реальністю…(((
Але, маємо те, що маємо…
Я намагаюся до всього відноситися позитивно , з надією на краще.
Це легко робити коли ти відключений від новин …
І так важко коли ти знаєш , що твориться …😢
Мої вітання! З новим переживаням...
Не очікував, що щось подібне ти висвітлиш на широкий загал.
Сподіваюсь ти була права, коли писала "я сильна - я впораюсь".
Для заспокоєння себе і рідних - око треба перевірити
То я в своєму гороскопі прочитала, там мене краще знають. Тому я не сумніваюся)).
Мала те все перенесла і вже давно бігає, а я піду до лікаря?
Нє, - в гороскопі ще пишуть, що в мене гарне здоровʼя 😂
Переживання не нове.
Вже було щось подібне, ніби ти прокидаєшся ві сні в іншому місці, схожому на лікарняну палату ( нагадало фільм аватар).
Висвітлюю, тому що вважаю, що таке треба висвітлювати.
Тільки вписувати в творчість. Робити сюжетом свого роману, тому такі галюцинації і приходять до людей.
Але, не думаю, що потягнула б це вписати в якусь історію.
Тому написала як є.
Під сірим постиком, без ілюстрації , вдруге за день. Щоб правдива історія, тихенько собі була епізодом мого блогу.
Можливо це процес народження. Вихід з чорного тунелю на світло, це для малюка втрата того світу, що він мав… і хто знає може це якраз ті самі ємоції…
Може я колись народжувалась.
І це спогад реальний, при наймані це хоч якось все зводить до одної купи.
А ще це резонує з деякими видіннями людей що пройшли клінічну смерть, а також з тим, що кінець є початок, а початок є кінець.
Але в напівсонному стані виникли відчуття котрі я описала - Так як я відчувала тієї миті.
Думаю, відповіді не змусять себе довго чекати. Далі буде ще цікавіше...