Я пишу вірші, коли опиняюсь у повній сраці або коли закохана. Що часто буває одне і те саме. Але осьо нині народилось позапланове віршодитя. (З поезією у мене проблемка, адже я не впевнена, чи можу донести її зміст при перекладі на англійську. Але можливо. Трішки).
Нині у блозі мала бути епічна стаття... На тему архітектури... Є текст,є фото... Але прокрастинатор у мені вирішив, що завершу оформлення завтра. І нашептав мені цей вірш. Доведеться його опублікувати. На те вона і свобода. Щоб відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні:) Або не зробити ніколи. Але не зловживайте.
Насправді я багато років була страшним прокрастинатором, тобто якщо казати українською "відкладайком". По-перше, через те, що працювала на нелюбимій роботі. По-друге, через приступи перфекціонізму ("краще зараз нічого не робити, а згодом зробити все дуже добре"). По-третє, через непотрібні і зайві обіцянки, які я давала людям і потім інорувала їх.
Зараз лікую сама себе. Стараюсь дивитися на себе збоку. І відкладати. Але тільки на день чи на два. Адже це краще, ніж на тиждень чи місяць.
А у вас буває? Як живете з цим? Я обов'язково ще повернусь до цієї теми.
°°°
Прокрастинатор у мені
Кусає губи,
Шукає істину в вині
І знову губить.У голові прокрутить у кліп,
Намріє щастя.
І у вині розмочить хліб,
Немов причастя.Його пісні неначе мед,
Усе про волю.
Але часом той крок вперед
Коштує болю.Тому сьогодні не про це.
Думки у сейфі.
Він робить радісне лице
І десять селфі.Нудній роботі скрутить хвіст
І зв'яже ланцом.
Бо він бувалий анархіст
Та ще й фрілансер.Хай ллються паводком пісні.
На те і свята.
Прокрастинатор у мені
Лягає спати.
Hello, people.
I was a terrible procrastinator for many years, that is, I liked to postpone a certain things for a long time. First of all, because I worked at an unliked job. Secondly, because of the attacks of perfectionism ("it is better not to do anything now, and then do everything very well"). Third, because of the unnecessary promises I made to people and then ignored them.
Now I treat myself. I try to look at myself from the side. And to put things off. But only for a day or two. After all, it's better than a week or a month.
Do you have any? How do you live with that? I will definitely return to this topic. And today a poem on this topic was suddenly born.
This is free translate of my poetry:
A procrastinator who lives in me bites his lips. He seeks the truth in wine and again loses.
He will scroll in his head a clip about happiness. And then will soak the bread in wine like communion.
His songs are like honey, these are songs about freedom. But sometimes this step forward causes pain.
So today we will not talk about it. He hides his thoughts in a safe. He makes a happy face
and takes the ten selfies.Let poems and songs flow. Because now there are holidays. A procrastinator who lives in me is going to bed.
Ха ха ха! Твоє віршодитя потішило мене вранці за кавою :) Правда кава моя зовсім не ранкова о 12 : 20 )))
А я відкладую все до вечора, а потім до 3 ночі дуже активна ! Мені б хотілось це змінити...
Дякую,Олю! У мене абсолютна та сама ситуація з режимом дня... Бувають покращення, але не надовго. До речі, непогана тема для статті.
А кава у мене буде сьогодні о 12.50:)
До речі, ти яку каву пєш ?
@olga.maslievich, наразі обходилася різними подарунками від тата й інших добрих людей. Але ближчим часом хочу замовити Туркофі. Може спишемось в месенджері, щоб скомпануватись?