На цих фото з мого саду зображена меліса або, як її ще називають, лимонна м’ята, через її відчутний запах лимона. Проте, хоча хоч і м’ята, і меліса належать до родини ясноткових (Lamiaceae), проте це зовсім різні роди – Mentha і Melissa officinalis відповідно.
Але мелісу, як і м’яту, вирощують, в основному з лікарською метою. Чай з них обох є заспокійливим, проте меліса є більш ефективною у лікуванні безсоння, від якого страждають 10% населення нашої планети. У мене колись росли в саду і м’ята, і меліса, але м’ята з часом пропала, оскільки вона потребує більше догляду, ніж меліса, а тоді у нас не було кому доглядати за садом.
Меліса виростає високою, набагато вищою, ніж м’ята, до 80-120 см (але на цих фото вона ще молода), і має сильно розгалужені стебла. З часом на верхівках пагонів з’являються дрібні білі квіточки, які ростуть кільцями одне над одним. Не зважаючи на дрібний розмір своїх квітів, меліса – чудовий медонос і приваблює бджіл. А ще меліса випускає у повітря фітонциди, що є чудовим захистом від комарів та інших шкідливих комах.
Меліса чудово росте на всіх садових ґрунтах і в місцях з різними типами освітленості, проте перебір (як і нестача) вологи у ґрунті їй не до вподоби. Проте найкращими будуть для неї ґрунти із високим рівнем ґумусу. У ґрунті нашого саду доволі високий рівень природного ґумусу, то ж меліса у нас почувається дуже добре і щороку розростається дедалі більше. Я полюбляю чай з меліси, а ще я якось використала мелісу замість м’яти, коли робила мохіто 😄. Ось така чудова рослина меліса.
Так, меліса живуча. Якщо не вгледіти, то може розповсюдитись по усьому городу
хм, будемо тоді за нею стежити 😉