Від вчорашньої прогулянки я досі в ейфорії і дуже хочеться багато думок вкласти в один пост! Хоча навіщо в один? Як добре, що на Hive я маю повну свободу і ніякий дядя чи тьотя зверху не каже, скільки і чого писати))
Отож давайте разом посмакуємо ці яскраві соняні дні листопада.
Сьогодні, як і вчора, світить неймовірне сонце. Але сьогодні все вкрите першою памороззю, а вчора було досить тепленько. Я планувала зробити собі вихідний. А пан Листопад своїм заманливим сонцем вигнав мене на прогулянку в ліс.
Давненько я тут не була... Думала, що коли житиму в селі, то гулятиму в лісі частіше. Але на це потрібно 2-3 години часу, який не завжди є, тому я придумала лайт-варіант: гуляти по дорозі край села (30 хвилин), причому моїм котам теж це сподобалось.
Я колись давно вивела одну цінну аксіому: для нормального існування в світі мені потрібно один день в тижні проводити на природі (самій чи в дуже маленькій компанії). Якщо це правило я виконую, то у мене все йде як треба, є енергія і настрій жити далі. Адже навіть тут, у безлюдному селі, у мене замість реального спілкування є багато віртуального (соцмережі, Hive, olx)... Тому іноді голова йде обертом. І тому в ліс краще ходити без телефона)
Отож, учорашня подорож складалась із двох частин: спочатку я побродила по селу, милуючись старими хатами, а згодом піднялась на пагорб у ліс.
Листопад - особливий. Він оголює все: дерева, доми, стодоли та інші господарські будови... Повітря розріджене, всюди різкі тіні, все перебільшено. Таке враження, що у мене загострився зір! Маючи хорошу камеру можна зробити круту серію оцих голих дерев...
Сьогодні зроблю по-єврейськи, тобто почну з мандрівки в ліс, із другої частини.
Буки повністю скинули листя... Можна досхочу шурхотіти ним. Дороги, чи краще сказати стежки, засипані, тому я навіть трішки заблукала. Низьке осіннє сонце відкидає від дерев довжелезні тіні. На це можна дуже довго дивитись!
То тут, то там око виловлює деталі цього зачарованого царства осені.
В ході прогулянки визрів план піти у сусідній хутір, який знаходиться в глибині лісу. Там майже не залишилось жителів, скоро усе поглине ліс. Але поки що тут тимчасово проживає мій друг.
В селі навіть вихідний може раптом обернутись роботою. Вирішили позбирати смачнющі яблука з дерев і з землі. Цей сад з усіх сторін оточений лісом.
Дорогоцінні промені осені, гарячий чай, хліб з варенням. Дитяче кріселко. Здається дрібниця, але стає все холодніше. І дрібниці набувають великої, життєво необхідної, ваги.
Неподалік знаходиться село Гавареччина, відоме на всю Україну своєю чорною керамікою. То тут, то там біля закинутих хат оці німі свідки минулого. В дитинстві у нас було багато таких глечиків... А зараз чомусь навіть пощерблених не лишилось. Але це тема нової історії.
P.S. Початок тут:
https://peakd.com/hive-135048/@lilideleopolis/dari-listopada-ch-1-gifts-of-november-p-2-ua-en
Шалено красивий натюрморт з глечиком! Я відчуваю якусь дивовижну позитивну енергію від цього фото.
Congratulations @lilideleopolis! You have completed the following achievement on the Hive blockchain and have been rewarded with new badge(s) :
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOP