Отож, як я й обіцяла, сьогодні розповім про кілька місць, які для мене увійшли в розряд "хочу повернутися".
Я не є крута туристка, що може тижнями лазити по горах, несучи на собі важкий наплечник, наче равлик, що несе свою хату. (Сподіваюся, у майбутньому дозрію до цього, бо тоді можна значно більше побачити).
Мої маршрути є простенькими, їх може подолати і сім'я з дітьми від 7 років, і старші люди. У мандрах ціную неспішність, смакування моментів... Щиро тішуся, що цього року з'явилося кілька друзів-однодумців, і моя Фрося (так звати авто) має гарних пасажирів.
Кам'янецький водоспад поблизу Сколе - відоме місце відпочинку серед жителів Львівщини. На жаль, аж надто відоме... Зате за кілька кілометрів, за селом, цілком випадково натрапили на райську долину. Кажуть, на вихідних тут теж людно. Добре, що ми як фрілансери любимо мандрувати у будні.
Декілька рік і струмочків впадають в одну... Дно рік устелене кам'яними плитами, які обтесала сама Природа. Подекуди трапляються симпатичні каскади. Тут легко і приємно бродити босоніж або лежати у "джакузі", ловлячи швидку течію. Вода по-гірському прохолодна...
По плану мали відпочити тут годинку - залишились на день :)
Наша ціль була зійти на Лопату і заночувати на вершині... Сказано - зроблено. Було трохи важко. Але ці чудесні краєвиди! І цікаве враження: якщо вдень з вершини бачиш лише гори, то вночі далекі містечка і села вмикають вогні і перетворюються на щось чарівне... Місто Стрий (з віддалі приблизно 30 км.) схоже на корабель інопланетян...
А проста їжа на вогні здається їжею богів.
Маршрут другий. Початок серпня. Похід на г. Парашку через водоспад Гуркало.
Давня мрія. На цій горі вже була кілька років тому, але зі сторони Сколе. На цей раз ішли з Корчина, лишивши Фросю перед річечкою (бо у неї низька посадка, інші машини проїжджають ще 2-3 км в гору. Але, погодьтеся, так нецікаво).
Загалом в інтернеті можна почитати, що це одноденний похід. Але... Як справжні сови, до місця таборування ми прийшли вже майже у сутінках.
Як нагорода - ранішня кава біля водоспаду. На відміну від Камянки Гуркало менш залюднений. Тут зустрінете поодиноких туристів і грибників із повними кошиками підберезників... Або моржів , що підставляють спини шаленому потоку... Я себе до таких не відношу. Але якась первісна сила і мене покликала покупатись. Вода крижана, але гарно промиває не лише тіло, але й мізки.
На гору пішли тільки з перекусом, лишивши табір внизу. Великі плюси цього маршруту:
- Певний час на шляху будуть річечки, які можна пройти убрід. Це у спекотний день дає можливість освіжитися, набрати води на гору (ми її пили), і звісно зробити кілька гарних кадрів...
- Майже весь маршрут веде через ліс, а це додатковий захист від спеки. Тут королівство буків, велетенських і товстих. І лише на хребті є чіткий поділ: з півдня ростуть буки, а з півночі величні смереки та ялиці.
- Маршрут не має великих ускладнень, інтуїтивно легко знаходити дорогу. Хоча у двох випадках, коли ми не знали дороги, нам Всесвіт посилав зустрічних туристів!!!
Є і маленькі мінуси:
- У зв'язку з лісом майже нема краєвидів, зате на самій Парашці ви це компенсуєте. Фотокамері доведеться активно попрацювати.
- Останній підйом на гору досить крутий, там є сходинки з грунту. У суху погоду це ок, але якби напередодні випав хоч невеликий дощ (часте явище у Карпатах), то нам би було непереливки...
На вершині ми побули десь півтора години , які пролетіли як 5 хвилин...
Ще одне круте місце, відвідане влітку,- це Лебедівка. Щоб не повторювати себе, даю посилання на іншу мою статтю.
https://hive.blog/hive-160799/@lilideleopolis/lebedivka-pisnya-morya-pisku-i-glini
Содобалось? Голосуйте і підписуйтесь на мій блоґ. Попереду багато цікавого.