The eyes of the granddaughter, who looked through the rays of the sun and raindrops at the blossoming plum tree ... planted by her grandmother and the memories, the memories, the memories stirred again in my soul, which had subsided while I lived in the city in winter ...
Очі внучки, які дивились крізь проміння сонця та краплі дощу на квітуче дерево сливи, посаджене бабусею! Дерево, яке зустрічає мене на подвірї села, де колись зустрічала мене моя мама... і спогади, спогади, спогади знову захвилювались в моїй душі, які було стихли, поки я взимку жила в місті...
About thousands of days and nights that have passed perhaps everyday, and now I remember them as a holiday - when my mother lived! He and Dad planted this plum and rejoiced every year when it bloomed profusely! There will be a sweet juicy holiday for grandchildren, enough for everyone !!! The plum grew surprisingly large, perhaps because it was imbued with the love of my parents, who each time watered and fertilized it, supported the heavy branches so as not to break. They quarreled grandchildren who plucked green plums to play))) But always with love!
Про тисячі днів і ночей, які минули можливо буденно, а зараз я пригадую їх як свято - коли жила моя мама! Вони з татом посадили цю сливу і щороку раділи, коли вона рясно зацвітала! Буде солодке соковите свято для внуків, вистачить для всіх!!! Слива виросла на диво велика, можливо тому що була напоєна любов'ю моїх батьків, які щоразу підливали та підживляли добривами її, підпирали важкі гілля, щоб не зламались. Сварили онуків, які зривали зелені сливи, щоб погратись ))) Але завжди з любов'ю!
Neighbors are jealous, their plums have dried up, and ours is standing! And it blooms again, and I remember my mother ... And tears of rain, like memories, drip, drip and are reflected in the eyes of the granddaughter, and the grandmother smiles from the sky with a ray of sunshine ...
And kisses her granddaughter with the petals of her favorite plum ...
Сусіди заздрили, їх сливи посохли, а наша стоїть! І знову цвіте, а я згадую мою маму... І сльози дощу, як спогади, капають, капають і відображаються в очах внучки, а бабуся посміхається з небес промінчиком сонця...
І цілує внучку в повіки пелюстками своєї улюбленої сливи...
Thank you for reading.
Дякую за читання.