Хотіла з вами сьогодні поділитись рецептом печива, яке для мене спекла моя доня і моя мама, як черговий сюрприз, але буквально кілька секунд тому переглядала фотоальбом в Гугл фото і пройнялась я цими спогадами.
Тарас взявся за впорядкування фотографій у альбомах і мені постійно вистрибують повідомлення. От заходжу туди і помічаю як швидко минає час, як змінились і виросли діти, як міняємось (старіємо) ми. І так хочеться на мить повернутись туди подумки.
Помітила - останнім часом ностальгую. Триває цей період приблизно зо 2 місяці. І не знаю з чим саме це пов'язано 😟.
Чому саме зараз такі глибокі поринання в минуле? Чи ностальгія - це часовий чи віковий перехід із старого в новий етап життя і вона необхідна для аналізу власних думок і дій? Чи так на мене впливає періодична розлука з рідними? Чи я доживаю своє життя (навіть такі думки були) 😧.
Але знаю одне напевно, що без ностальгії люди не почувались би такими живими.
Ностальгію викликають знайомі місця, звичаї чи наші традиції .
Наприклад, на Великодні свята ми завжди ішли до церкви в неділю з батьком і мамою і мали вже своє постійне місце на подвір'ї церкви. Після літургії швиденько бігли додому накривати великодній стіл, з посвяченими стравами, ми з мамою накривали на стіл, а батько своїм особливим методом чистив на тарілку хрін. Після сніданку ми дружно ішли в гості до родичів, а потім на гаївки.....Час минув і батька вже немає серед нас, ми переїхали і в нашій квартирі живуть чужі люди, ми ходимо в іншу церкву і все змінилось. Але кожного разу, мені так цього бракує, і в такі моменти розумієш, що ти вже не дитина і що в такі моменти ти спотворює традиції і майбутні спогади для своїх дітей.
Помітила, що кожен ностальгує про різні речі. Наприклад, на свята ми перемащували вафлі згущеним молоком, яке самі варили, а не купували готове варене. І коли їх скуштували, то Тарас сказав, що це саме ті вафлі смак яких він хотів давно відчути, бо цей смак з його дитинства. І вони найсмачніші в світі)))
А у вас часто буває ностальгія? І за ким чи чим? Цікаво буде почитати коментарі.
Ностальгія є у всіх. Ви вірно підмітили. Я сумую за дитинством і юністю. В моєму віці це нормальне явище. Картини з того часу виринають у пам'яті такі яскраві і достовірні як документальні фільми. Все, що було здається найкращим, найсолодшим, найсмачнішим, найкольоровішим... Так воно і було! Добре що маю що згадувати...Картинки із життя...Як у фільмі ,,Знайомтесь, Джо Блек".
Your content has been voted as a part of Encouragement program. Keep up the good work!
Use Ecency daily to boost your growth on platform!
Support Ecency
Vote for Proposal
Delegate HP and earn more