Ну, що я продовжую заглиблюватися в минулі подорожі, оскільки цього року поїхати кудись разом із сім’єю не вийшло (принаймні влітку, є ще примарні шанси на осінь). Сьогодні я хочу розповісти про наші перші відвідини Шацьких озер, Пісочного та Світязя.
Ми їхали туди двома сім’ями, на машині мого друга та кума. Моя сім’я тоді була менша, то ж ми якось запакували в автівку чотирьох дорослих та трьох дітей 😉. Дорога до Шацька зі Львова не дуже довга, близько трьох годин, то ж ми не встигли дуже сильно втомитися. Це доволі зручно, коли їдеш з дітьми.
Ми забронювали дві кімнати в будиночку, розташованому майже на березі Пісочного. У нашому крилі було три кімнати, але третя кімната спочатку пустувала, то ж ми були самі. До наших послуг була чудова кухня, де ми самі могли готувати собі їжу.
Приїхали ми на місце по обіді і відразу ж пішли на озеро. Ми з дружиною взагалі ніколи не були не Шацьких озерах, то ж Пісочне видалося нам просто величезним. Друг раніше був на Світязі, то сказав що він більший за Пісочне, але воно теж досить велике.
Ми трохи поплюскалися у воді, зацінили непоганий пляж, і ввечері повернулися на нашу «базу». Ввечері ми традиційно святкували приїзд, смажили шашлик (до речі, мангал у будинку, де ми знімали кімнати, був, а от дров не було, довелося нам шукати їх в сусідніх садибах, в одній ми купили кошик дров, це був чи не єдиний мінус нашого відпочинку).
Якимось чином розмова зайшла про гриби, адже волинські ліси відомі своїми грибами. Ми вирішили розпитати господиню і та підтвердила, що гриби в навколишніх лісах зараз трапляються, то ж ми з другом вирішили рано-вранці поїхати по гриби.
Сказано – зроблено. Ми прокинулися рано, здається в шостій, якщо мені не зраджує пам’ять, сіли в машину і поїхали в ліс, розташований біля сусіднього села. Спочатку ми на висохлому болоті знайшли пів відра підберезників і вирішили переїхати в інше місце, в надії знайти ще й білих грибів.
Ми знайшли дуже гарні місця, де білячки були просто зобов’язані рости, але їх не було. Ми дещо розчарованими поверталися до авто через темний зарослий ліс, як раптом я в кущах чорниці побачив декілька величезних білих грибів! Нашій радості не було меж, то ж ми кинулися ретельно обшукувати це місце і знайшли загалом п’ятнадцять чи шістнадцять грибів.
То ж поки наші сім’ї прокинулися, ми з другом повернулися з непоганими грибними трофеями 😄
Крутяк!))) А в нас починається полювання на маслюки)) за годину можна 3 відра зібрати)))
О, це теж круто, люблю маслючки, але тільки молоді)
Ми цього року також не поїхали в Пісочне... З тим карантином...
Дуже гарна місцинка.
так, чудова, хочеться туди знову