Сьогодні я продовжую розповідь про осінній похід за грибами разом із друзями. Минулий пост я завершив на тому місці, коли ми назбирали трохи козарів біля одинокої берези посеред галявини.
То ж ми знову пішли у ліс, пронизаний сонячним світлом. Листя на деревах вже стало жовтим, тому така кількість світла робила ліс казковим місцем, здавалося, що ось-ось із-за куща вигулькнуть лісові ельфи і суворим голосом спитають: «Стій, хто іде!».
На початку лісу ми знайшли певну кількість сірих глив (рядовок димчастих - Clitocybe nebularis), проте потім ми пішли трохи далі в ліс. В глибині лісу стало більш похмуро, з’явилося більше вологи. Мабуть через це ми одразу ж натрапили на опеньки, які росли серед густої зеленої трави на дні долини.
У цьому вологому місці ми трохи затрималися, щоб зібрати всі гриби. Потім ми пішли далі в ліс, проте там було дуже сухо і ми не знайшли там грибів. Через певний час ми знову вийшли на галявину і вирішили там трохи відпочити, бо діти дуже втомилися.
Поки всі відпочивали, я вирішив трохи пофотографувати ландшафти, бо там було дуже красиво, а величний осінній ліс, який кільцем обступив галявину, виглядав просто дивовижно!
Переглядаючи фотографії, які я тоді зробив, я помітив що дядько мого шваґра був єдиним курцем у нашій групі, який курив, не зважаючи на те, що йому було важко ходити по горбах у лісі. Але тренд на відмову від куріння в колі моїх знайомих очевидний. 😎
Трохи відпочивши, ми знову повернулися у ліс, щоб ще встигнути назбирати трохи грибів, адже сонце піднялося високо і вже ставало спекотно. Про завершення наших пригод у лісі я розповім наступного разу.
Цю розповідь ви можете прочитати англійською у моєму тревел-блозі.