Привіт, друзі! Сьогодні настав час завершити свою оповідь про цьогорічне відкриття грибного сезону, яке я здійснив у компанії двох шваґрів та одного кота. Про кота це не жарт (просто у цього хлопця прізвище Кіт 😄).
Отож, я розпочну з того місця, де я завершив минулий пост. Після того, як ми на одному місці знайшли чимало білих і козарів, у нас з’явився азарт до подальших пошуків. І тому, не зважаючи на те, що ми вже були трохи втомлені і добряче покусані комарами, ми вирушили в одне віддалене місце, де також трапляються білі.
Трохи пройшовши лісом, ми натрапили на вирубку. На зважаючи на сумне видовище і негативне сприйняття будь-яких вирубок лісу у контексті повеней на Прикарпатті, ця вирубка була плановою і здійснена лісництвом. Це було видно на перший погляд, бо тут було вирубано геть усе, залишилися лише пеньки. «Чорні лісоруби» так не працюють, вони вибирають стовбури і найтовстіші гілки, а дрібне гіляччя залишають, засмічуючи ліс. А цю вирубку здійснили чисто, дійшовши до синьої мітки на дереві.
У цих лісах лісники гарно виконують свою роботу, тому що не тільки рубають дерева, але й висаджують. Я бачив дуже багато молодих лісопосадок там. Та і справа від цієї вирубки двадцятилітні сосни були посаджені рядами, тобто там теж колись вирубали старі дерева і посадили нові. Контрольовані вирубки в допустимих межах – це нормально, бо ж усім потрібно деревина та папір, чи не так?
Пройшовши трохи по лісовій стежині, ми прийшли на місце. Білі там також були, наш «котик» знайшов найкрасивіші гриби цього походу. Ось вони:
Мені на новому місці траплялися лише козарі, один із шваґрів знайшов декілька червоноголовців. Загалом грибів там було менше, то ж через деякий час ми вирішили повертатися назад.
По дорозі я знайшов ось такого жовтого гриба, я не зміг його ідентифікувати, того й не брав, лише зробив фото.
Повертаючись до машин, на лісовій асфальтовій дорозі, прокладеній колись військовими, я помітив захоплююче і водночас огидне та жахливе видовище. Там група жуків-гнойовиків поїдала великого равлика. Я не знав, що ці жуки їдять равликів, їхня основна їжа – це, власне, гній, додатково вони підхарчовуються грибами (наші конкуренти 😉), листям, плодами. Я не знаю, як це сталося, можливо цей равлик вже був мертвий і вони сплутали його з гноєм, чи може вони його вполювали. Я не став заважати їм і поспішив наздогнати своїх товаришів, які вже були вирвалися вперед.
Ну що ж, якщо підсумувати, то перша наша вилазка до лісу була не марною, як торік, хоча, звісно, хотілося б більше. Та ще гриби були дуже сильно червиві, хоча це нормально для літа. Коли хочете нечервивих білих, то треба чекати осені. З тих грибів, що ми знайшли, довелося половину викинути, а решту ми засушили.
