Сьогодні у мене в селі були справи і я знову поїхав їх вирішувати на велосипеді. Іхати не дуже далеко, кілометрів три в один бік, а ще стільки ж у зворотньому напрямку.Вже добре знайома для мене дорога, але кожна поїздка відрізняється одна від іншої. В першу чергу тим, що кожний раз нові думки та роздуми. Сьогодні в черговий раз я побачив красу заливних лугів, обриси гарненьких будинків під лісом, корів, що мирно пасуться, як поважно чаплі шукають собі їжу в соковитій траві, і все це навіяло певні роздуми про життя.
Today I had business in the village and I went to solve them again by bicycle. It is not very far to go, three kilometers in one direction, and the same in the opposite direction. The road is already well known to me, but each trip is different from the other. First of all, because every time there are new thoughts and reflections. Today, once again, I saw the beauty of flooded meadows, the outlines of pretty houses under the forest, cows grazing peacefully, how herons respectfully look for food in the juicy grass, and all this inspired certain thoughts about life.
Я провів дитинство в селі, в різних областях України. Деякий час в Житомирській області у бабусі, де допомагав випасати корів, вчився збирати гриби та чорниці. Також певний час в Одеській області ловив бичків та креветок у Хаджибейському лимані, насолоджувався персиками, виноградом, шовковицею та смородиною. Ще деякий час в Кіровоградській області, довелось і на городі попрацювати, і корів навчився доїти, кури, кролики, свині, нескінчена робота по господарству. Там же на річці Ятрань, що протікала за 200 метрів від будинку, залюбки ловив кобликів, верховодок, карасів. В ті часи я був впевнений, що село це не для мене. Мені здавалось, що лише в місті можливо себе реалізувати, здобути нормальну освіту, завести друзів, знайти нормальну роботу. Я таки покинув село і більше тридцяти років прожив в столиці. Що я здобув для себе за цей час? Думаю, що нічого особливого. Більш за все, я просто втратив ці роки. І чомусь жодного разу не виникала думка отримати в місті освіту і повернутись в село. Щось дуже сильно мене стримувало від цієї сумнівної перспективи. Декілька років тому я таки залишив місто ,чим дуже задоволений. Тепер я по іншому відчуваю село, природу навколо нього, розумію менталітет людей та знаю ціну роботи в сільському господарстві. І бачу, що не я один такий. Куди не подивись, навіть в ці нелегкі часи, люди купують ділянки, будуються, прагнуть виїхати з міста ближче до природи.
I spent my childhood in the village, in different regions of Ukraine. For some time in the Zhytomyr region, he learned to pick mushrooms and blueberries with his grandmother, where he helped graze cows. Also, for some time in the Odesa region, he caught gobies and shrimps in the Khadzhibey estuary, enjoyed peaches, grapes, mulberries and currants. For some time in the Kirovohrad region, I also had to work in the garden, and learned how to milk cows, chickens, rabbits, pigs, endless farm work. There, on the Yatran River, which flowed 200 meters from the house, he loved to catch gobies, walleyes, and crucians. At that time, I was sure that this village was not for me. It seemed to me that only in the city is it possible to realize yourself, get a normal education, make friends, find a normal job. I did leave the village and lived in the capital for more than thirty years. What have I gained for myself during this time? I think it's nothing special. Most of all, I just lost those years. And for some reason, the idea of getting an education in the city and returning to the village never occurred. Something very strongly restrained me from this dubious prospect. A few years ago, I did leave the city, which I am very happy about. Now I feel the village, the nature around it in a different way, understand the mentality of the people and know the price of work in agriculture. And I see that I'm not the only one like that. Everywhere you look, even in these difficult times, people are buying plots of land, building, trying to move out of the city closer to nature.
Тепер я все частіше пригадую безтурботні часи дитинства, проведені в селі і поступово витираються з пам’яті часи проживання в місті. Залишається лише дитинство і сьогоднішній день. І обидва ці періоди чудові.
А можливо все так і мало бути. Напевно кожному періоду життя потрібна власна територія, атмосфера, емоції, помилки, перемоги. А сьогодні для мене просто настав той період, коли хочеться спокою, тиші, співу птахів, шелестіння дерев.
Цінуйте своє життя, будь-які його періоди!
Now more and more often I remember the carefree times of my childhood spent in the village and the times of living in the city are gradually being erased from my memory. Only childhood and today remain. And both of these periods are wonderful.
And maybe everything was supposed to be like that. Probably, each period of life needs its own territory, atmosphere, emotions, mistakes, victories. And today, for me, the period has just come when I want peace, silence, singing of birds, rustling of trees.
Appreciate your life, any of its periods!
Насправді останнімм роками все більше людей повертається до села і не тільки через дорогу комуналку в містах, бо в кожному українці є цей невидимий душевний зв'язок із землею.