11 червня 1937 р. на закритому судовому засіданні Спеціальної судової палати Верховного Суду СРСР завершено розгляд «Справи Тухачевського». До смертної кари засудженаєо 8 вищих радянських воєначальників — маршал Михайло Тухачевський, командарми Йона Якір, Ієронім Уборевич і Август Корк, комкори Роберт Ейдеман, Вітовт Путна, Борис Фельдман і Віталій Примаков.
У ніч проти 12 червня 1937 р. звинуваченим в участі у «військово-фашистській змові в Червоній Армії» оголошено вирок і розстріляно, що стало початком широкомасштабних репресій у РККА.
Німецька газета Deutsche Wehr 24 червня 1937 р. писала: “Розстріляли цих найвідоміших воєначальників Радянського Союзу, свідомо принесли в жертву в інтересах політики боєздатність і керівництво Червоної армії. Тухачевський, безперечно, був найвидатнішим з усіх червоних командирів, і його неможливо замінити… Уявне шпигунство, звісно, лише вигадка. Якщо більшовики стверджують, що “обвинувачені зізналися” в ньому, то це, звичайно, брехня”.
Начальник німецького генштабу генерал фон Бек 1938 р. писав: “На російську армію можна не зважати як на військову силу, бо криваві репресії підірвали її дух, перетворили на інертну машину”.
Разом з офіцерами зникали цілі наукові школи, забороняли і заперечували всю розроблену ними стратегію і тактику бойових дій - як діло рук “шкідників” і “ворогів народу”.
Сталін писав: “Дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров'ю, має всі підстави бути тривалою і міцною”.
(Газета “Известия”, 25 грудня 1939 року - відповідь І. Ріббентропу на поздоровлення з нагоди свого 60-річчя)
Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 січня 1957 року всі підсудні були виправдані і реабілітовані за відсутністю складу злочину”.
Поки я це писала, подумалося: скільки життів можна було б зберегти в 41-45р.р., якби не ці страти. Маршал Тухачевський нерідко критикував управлінські рішення сталінського керівництва у військовій царині, вказуючи на їх некомпетентність. З 1935 році він наполягав на тому, що основною небезпекою для СРСР є Німеччина.
Є кілька версій щодо конкретних приводів для початку «справи Тухачевського», але усі вони сходяться в одному — Сталін вбачав у військових діячах своїх потенційних суперників.
Все це мимоволі змушує задуматись над паралелями у війні, яку ми переживаємо сьогодні. Воістину, нічого нового під сонцем...
Або хтозна, можливо, такі радянські військові діячі могли стати пліч о пліч з німецькими військами...
Та ні, це навряд. "Зрада" була повністю сфабрикована. Натомість СРСР міг підготуватись до війни, а не декларувати дружбу з Німеччиною. І воював би краще. Менше людей би загинуло, наших людей