Надворі зараз зовсім не тепло. Сніг розтанув, і саме це — а може, й не тільки це — спричинило неймовірну сирість. Просто вогко до кісток. Коли бачиш таку кількість вологи при температурі, що майже тримається біля нуля, то навіть на вулицю виходити не хочеться. Ніби й не туман, але й не мряка — щось між тим. Туман зазвичай густий, лягає під ранок і потім розвіюється. А тут було не так: дивлюся у вікно — вітру немає, а ніби десь звідкілясь насуваються легкі клуби туману. І знову довкруги стає вогким і холодним. Така собі погода.
Добре хоч, що сьогодні не потрібно працювати надворі. Бо в будинку — роботи вистачає. Треба докласти ламінат, поприбирати, порахувати, скільки потрібно шпалер на коридор і сходовий майданчик. А там усе складно: коридор переходить у майданчик, майданчик у стіну другого поверху, яка тягнеться до першого. Хотілося б трохи зекономити — знайти на розпродажі пару-трійку рулонів зі знижкою, але поєднати все це нормально, щоб не вийшла «клаптикова ковдра», — завдання не з простих. Економія економією, але й вигляд має бути пристойний.
Ще й відчуття голоду докучає. Снідав вранці, а вже одинадцята, обіду поки що й не видно. Добре, що знайшов банан — трохи врятував ситуацію. Думаю, до першої години якось дотягну. А шкурку може виставлю на аукціон, може Джастін Сан купить. 🍌
