У віддаленому куточку старовинного міста, де вузькі вулички перепліталися між високими будинками, жила таємнича гейша на ім'я Хіро. Вона була відома своєю незвичайною зв'язаністю з природою та прихильністю до прогулянок при повному місяці.
Хіро завжди носила фіолетове кімоно, яке виглядало як відбиток нічного неба. Її волосся було чорним, як сама ніч, а очі — сині, як глибоке озеро. Всі, хто бачив її, не могли відірвати погляд від цієї загадкової жінки.
Кожної ночі, коли місяць був повний, Хіро виходила на вулиці. Вона блукала серед темряви, відвідуючи парки та сади. Її відвідував величезний вовк, який з'являвся з тіней. Вовк був її захисником, і вони разом блукали під срібним сяйвом місяця.
Люди говорили, що Хіро має здатність розмовляти з тваринами. Вовк служив їй вірним спутником, а вона віддавала йому свою ніжність та віру. Їхні нічні прогулянки були завжди сповнені магії та таємниці.
Але одного разу вовка не стало. Хіро продовжувала блукати сама, але її очі були сумними. Вона відчувала, що вовк ще десь поруч, і відправилася на пошуки.
Під час своєї подорожі вона зустріла старого мудреця, який розповів їй про давній обряд, який може повернути вовка. Хіро відправилася на гору, де відбувався обряд. Вона пройшла через вогонь та воду, віддавши свою силу, щоб відновити зв'язок зі своїм вірним спутником.
Повернувшись додому, Хіро побачила вовка, який чекав на неї. Вони знову стали нерозлучними, блукаючи під повним місяцем. Їхні прогулянки стали ще більш магічними, а відносини між ними — ще сильнішими.
Так закрутилася історія Хіро та її вірного вовка, яка стала легендою в місті. Їхні нічні блукання продовжувалися, а місяць став їхнім літописцем.