У маленькому селі, затишно вмостившись серед зелених пагорбів Південної Франції, стояла старовинна церква. Її історія була загадковою, адже на одному з вітражів, датованих 14 століттям, було зображено щось неймовірне – чорну діру. Це було велике коло, що поглинало світло, оточене зірками та планетами, які, здавалося, втягувались до його безодні.
Ця деталь вітража викликала безліч дискусій серед істориків та астрономів, адже перші теорії про чорні діри з'явилися лише у 20 столітті. Як могли майстри 14 століття знати про таке астрономічне явище? Чи, можливо, вони були свідками чогось, що перевищувало межі їхнього розуміння?
Одного разу до села прибув старий археолог, який присвятив своє життя розгадці таємниць стародавніх цивілізацій. Він був переконаний, що вітраж містить ключ до розуміння контактів з інопланетянами. За його словами, давні люди могли спілкуватися з відвідувачами з космосу, які могли поділитися з ними знаннями про всесвіт.
Археолог провів багато часу, вивчаючи вітраж, і знайшов приховані символи, які, на його думку, були кодом. Він вважав, що ці символи могли бути повідомленням від прибульців, яке містило інформацію про їхній світ та технології.
З часом, історія про загублену церкву та її таємничий вітраж розійшлася по всьому світу, приваблюючи туристів та дослідників. Хоча археолог так і не зміг повністю розшифрувати послання, він залишив після себе щоденник зі своїми дослідженнями, який став новою загадкою для наступних поколінь.
