Не відцвітай моя магнолія,
Не покидай моє буття,
Твій цвіт для мене,
Монополія,
за тебе я віддам життя.
Не залишай мене магнолія,
Не покидай моїх очей,
Без тебе, я , моя магнолія,
Не втримаю тягар ночей,
Прекрасні квіти - магія світанку,
Великі пелюстки, цілунок ранку,
Та ніжність, що потрапила до рук,
Для мене ти найперший в світі звук…
Для мене ти неначе - ОМ,
буття і всесвіту псалом…
Благословенна мить твого цвітіння…
Не хай крізь час летить твоє насіння …
Ваш вірш? Дуже гарно написано!
Мій. Дякую 💎✨
Wow such lovely words really enriched my heart; your poem is amazing.
🫀🫀🫀 thanks 🤩
Ого!
Ти ніби не про квітку, а про жінку писала.
Дуже гарний вірш
Дякую.
Я писала про весняну квітку)
Це так мило ...
Уявляла, що пишу лист з зізнанням в коханні Йеннефер.
Тому обрала квітку що своїм кольором нагадує її бузкові очі. Тільки тсссс. То секрет. Не видавай мене бдлск….
( розкусив таки )
Ні в якому разі, пробач, якщо що зайве ляпаю 😅
🤣
Це нормально.
Можна було б і жінці написати ..,
Якби знайшлася якась що надихне, я з задоволенням.