poetyka.uazone.net
Ти зрадила.
Це так пекло,
Як біль від маминого прута.
Відтоді сорок літ пройшло,
А ще в душі стоїть отрута.
Я нищив той гіркотний плин,
Вихлюпував, палив навіки...
Лишились декілька краплин,
Та їх я бережу, як ліки.
Д. Павличко
Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання.
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
Вʼяне серце моє ощасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече
ніби пахне вона лободою...
Гей, ви, зорі ясні!..
Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий.
Я — поет робітничої рані...
В. Сосюра
ЗЕМНА МАДОННА
Як іонійськая колона
Рожевіє дівочий сніг,
Ховаючи опуклість лона
В лілеях рук, в лілеях ніг.
Єдина! Не ображу зором
Двійник Мадонни на землі.
Ось пурпуром Цітери - сором
І на щоках і на чолі.
І б'ється кров в блакитних венах,
Як птах під вітром весняним.
В яких готичних кантиленах
Навіки виспівати гимн!
Там Приснодівою - Мадонна,
Тут, на землі, зорієш - ти,
Що в пурпуровій мушлі лона
Ховаєш перлу чистоти.
Є. Маланюк
Hello.
We would appreciate it if you could avoid copying and pasting or cross-posting content from external sources (full or partial texts, video links, art, etc.).
Thank you.
If you believe this comment is in error, please contact us in #appeals in Discord.