90 днів як одна мить і одночасно як ціла вічність.
Коли хочется забутися, але не забути!
Знати ціну свободи.
Відсіяти зайве і навчити цьому нащадків.
З маленьких поступок від важливих цінностей змінюється світогляд і втрачається головний зміст.
creditphoto"
Війна стала тим" чарівним пенделем" для того щоб жити, як ніколи.
Говорити правду, якою б вона не була.
Бути сміливим, іноді навіть настільки, щоб дозволити собі боятися.
Приймати складні рішення.
Не шкодувати, а шукати шляхи зробити добре.
Хочеться сказати "краще", а ліпше "як раніше" , але так не буде.
Вірю, що ми будемо мужніми, що витримаємо і подолаємо.
Іешогу шляху у нас вже немає!
І хоч не ми обрали його, але пройдемо гідно.
Перші тижні війни я відчувала себе настільки розчавленою, що фактично не могла нічого робити.
Все здавалося мені безглуздим, адже може бути зруйнованим непереборною силою ідіотів.
В той момент я втратила віру і страх повістю скував мою свідомість.
Зараз, попри різні за змістом новини я вірю і знаю, що зло буде покараним.
І по-дитячому нетерпляче цього чекаю 🙏
Молюся за кожного нашого воїна!
Дякую Вам, за те що ми живі.
Ви справжні герої 💙💛
Я теж не могла нічим займатися майже цілий місяць з початку війни. Зараз легше - справи пішли, бо з'явилася віра, що все буде добре
Так, як ви праві. І багато хто долаючи свої старі образи пішов на примирення. Читала якось допис, як син через багато років з батьком поріднилися. А до того років 10 не балакали