Як би мені не хотілось розпланували своє життя, останнім часом майже всі рішення приймаються день в день.
Так сталося і сьогодні. Давно хотіла відвезти діток до прабабусі в село. Навіть амбре від тваринок в зоопарку визивали асоціацію з дитинством, проведеним в селі😅.
Довго намагалися узгодити графіки, вирішити як і коли їхати, весь час щось перешкоджало і переносилася подорож. Вже 3 роки надувний басейн чекає свого зіркового часу😅
І от, зранку наліпивши пів морозилки пельменів для чоловіка, який мав залишитись вдома і не вмерти з голоду, а потім віднесши прочитані книги в бібліотеку, тому що строк користування виходить, з'їздивши в офіс на важливі стратегічні збори, потім прибирання і саме гірше-збирання речей 🤪
І от ми вже проїхали Умань🙌 ще 200 кілометрів, і я побачу зелені ворота, які ще з дитинства відчиняла і верещала - " Бабуся, я вже тут!!!"