Карантин і дощ це важко. Потрібно або збільшити квадратуру помешкання, або вдягти беруші і посмішку.
Вигадувати розваги вже нема натхнення. За вчора ми наліпили з пластиліну і букви, і райдугу, і собачку. З кольоровим папером аналогічно. Запаси матеріалів скінчилися.
Тому без прогулянки ну ніяк.
Розказую вартість прогулянки в маминих трудозатратах
Перемити 4 пари кросівок, 3 пари гумових черевичків (тому що хтось спочатку взув кросівки, промочив і аж потім перевзувся) .
Попрати мокрі наскрізь штанці, бо послизнулися на землі і впали в калюжу.
Ну і вдома, поки роздяглись - то можна вже і філіал пісочниці відкрити, та і земельки стільки, що на пересадку фіалки вистачить.
І от тільки-но це все зробили, накормили всіх і вони вже стоять на порозі і хочуть знову на вулицю.
Треба пару посмішок в кармані тримати, бо хочеться зробити обличчя змучене буденністю, але неможливо відмовити трьом цукерочкам, коли в них так горять очі, навіть від ігор в болоті.