Динамік гучномовця клацнув та представник турецького боку на якісній англійській з ледве помітним акцентом промовив:
– Гюнайдин (доброго ранку), капітане. Сьогодні вранці до нашого катеру пришвартувало дві рятувальні капсули з пораненими українцями. Ми їх нагодували, надали допомогу. Зараз викликали гелікоптер, будемо перевозити в шпиталь.
– І для цього ви вирішили мене потурбувати? – Капітан нервово змахнув невидимі пилинки з ідеально відпрасованого мундиру.
– Ні, не для цього, сер. Що накажете робити з капсулами? Судячи по маркуванню, вони належать вашому флоту.
Капітан застигнув в незручній позі, начебто розбитий перехресним паралічем і миттєво забув про пилинки на мундирі. Він простягнув руку до переговорної гарнітури внутрішнього зв’язку на сиплим голосом наказав:
– Терміново перевірити наявність усіх дронів на борті!
Через дві хвилини в перемовному пристрої пролунала майже істерична доповідь командира спецзагону по управлінню експериментальними морськими рятувальними дронами:
– Не виявлено дві евакуаційні капсули! Нашу систему зламано!
Капітан есмінця зблід , кинув на стіл гарнітуру внутрішнього зв’язку та схопив обома руками мікрофон, по котрому спілкувався з турецьким катером.
– Наказую залишатися на місці! Ми прямуємо до вас повним ходом. До капсул не торкатися!
– Слухаюсь, капітане! – Відповів турок. – Але ми вже їх трохи помацали, коли виймали звідти бійців.
Але капітан не почув останню фразу. За його наказом корабель майже полетів за координатами турецького сторожовика, а сам він почав репетувати доповідь командувачу ескадрою про нічну пригоду.
Підспудно, він вже приготувався до ганебної відставки з флоту та іншим гірким плюшкам, які супроводжують такі заходи.
Але коли він нарешті зв’язався з черговим офіцером авіаносної групи, той нервово відповів:
– Адмірал зараз дуже зайнятий. Сьогодні вночі з авіаносця викрали розвідувальний дрон з функціями постановки активних радіолокаційних перешкод. Дрон тільки що прилетів сам, але ми досі ще розбираємось з інцидентом.