Привіт друзі. Перегляд одного цікавого аніме (так, є в мене така слабкість, люблю я емоційно насичені відео) надихнув, спонукав, я б навіть сказав спровокував мене написати це повідомлення.
Ps. повідомлення підготовлене було ще вечером 02.01.2024. Пройшов час і трохи спали емоції, і я вже почав вагатись публікувати чи ні. Можливо зараз, воно не настільки актуальне як 02.01, але шкода залишати такий чорновик без діла.
Створено за допомогою ШІ спеціально для цього повідомлення
Питання, що будуть підніматись в повідомлені, є риторичні і НЕ мають нікого на увазі. Якщо знайдете свою схожість - Ваші проблеми. Все, передісторія позаду...
Назва посту вже говорить сама за себе. Я сьогодні буду писати про тих людей, які отримавши право влади починають себе вести як 💩. Думаю, тут смайл краще передає зміст, ніж будь-яке слово.
Про кого я? Про всіх, хто в міру виконання обов'язків перестає бути людиною. Про тих, хто в свої 20+ після випуску з академії намагаються самоствердитись та показати свою «крутість» на «роботі» за рахунок приниження людей, які відмовились від усього (роботи, життя за кордоном, можливості бачити рідних і тд…) і пішли захищати свою батьківщину.
Про тих, хто використовуючи своє становище будує собі котеджі. Про тих, хто намагаючись обманути відкриті торги, завдає державі колосальні фінансові збитки.
Якщо узагальнити, то я зараз про тих, хто використовує службу заради своїх цілей, а свої ресурси сконцентровує, в першу чергу, на отримані просування по сходинкам кар’єрної служби і задоволення власного Єго.
Найбільшу лють та зневагу в мене викликають ті Армійські пси, які стверджуються за рахунок публічного приниження своїх підлеглих. Ким треба бути, щоб публічно висміяти людину? Не важливо, які дії вчинили підлеглі. Перш за все це твої підлеглі, твоя команда, разом з якою тобі ще доведеться рухатись далі.
Випробування владою складна річ, після проходження якого далеко не всі залишаються людьми.
Звісно не всі керівники такі. Є й інші. Є ті, які не шкодуючи себе, часто в супереч наказам, відправляються на позиції за своїми 200-ми, щоб їх рідні не опинились в муках очікування «зниклих безвісти», є ті, які не цураються роботи підлеглих і за можливості радо допомагають їм, є ті, яким вистачає мудрості висловлювати зауваження підлеглим один на один, щоб не змушувати їх проходити випробування публічним висміюванням…
Чому я піднімаю це питання? Хочеться щось змінювати. Так, це схоже на писанину диванного експерта, який намагається теоретизувати складні практичні моменти. Може, так і є.
На завершення напишу, що свято вірю в бумеранг, карму чи закон рівноцінного обміну, і всі м отримаємо по заслугам. Хтось буде горіти в пеклі, хтось вже горить, я хтось отримає заслужену винагороду за все добро, що вдалось зробити за життя.
Часто можуть виникати сумніви з приводу чи дійсно є «карма». Поділюсь своєю думкою – так завжди! Правда, в деяких випадках, тривалості життя людини не вистачає для того, щоб це відчути.
Якщо ці слова змусили задуматись хоча б одного «Армійського пса», я писав все це не дарма. До слова, я, певною мірою, такий же «армійський пес» як і герой того аніме, що я дивився. І знаю, що отримання титула «Армійського пса» - це ще не привід перетворюватись на те - 💩, про яке я писав вище. Кожен сам обирає свій щлях.
И останнє, щось не можу зупинитись, є прекрасний критерій, який дозволяє не перетворитись на - це Совість. Сподіваюсь не потрібно нагадувати що це таке :)
Ps - розпочав свій рух в щомісячному челенджі від @hivebuzz. Умови прості та цікаві, більш детальну інформацію можна знайти тут - https://ecency.com/hive-122221/@hivebuzz/pum-202401